| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992—… | с | Завтрішні новини | Gomorron | грає саму себе |
| 2002 | ф | Min balsamerade mor | Min balsamerade mor | Ебба |
| 2005 | ф | En decemberdröm | En decemberdröm | Тоні |
| 2007—2008 | с | Ева Хек | Höök | Катаріна |
| 2007 | ф | Дощ | The Rain | танцівниця |
| 2007 | ф | Темрява істини | Darkness of Truth | Сандра Свенссон |
| 2007—2010 | с | Andra Avenyn | Жоссан | |
| 2008 | ф | Моє ім’я-Кохання | Love | Фредріка |
| 2009 | ф | До чогось прекрасного | Till det som är vackert | Катаріна |
| 2009—… | с | Skavlan | грає саму себе | |
| 2009 | ф | Бажання Сьюзан | Susans längtan | дівчина в квартирі |
| 2011 | ф | Королівські коштовності | Kronjuvelerna | Фрагансія Фернандес |
| 2012 | ф | Королівський роман | En kongelig affære | Кароліна Матильда |
| 2012 | ф | Анна Кареніна | Anna Karenina | Кітті |
| 2013 | ф | Готель | Hotell | Еріка |
| 2013 | ф | П’ята влада | The Fifth Estate | Анке Домшайт-Берґ |
| ф | Людина, яка продала світ | The Man Who Sold the World | ||
| 2014 | ф | Son of a Gun | Таша | |
| 2014 | ф | Сьомий син | Seventh Son | Еліс Дін |
| 2015 | ф | Спогади про майбутнє | Testament of Youth | Віра Бріттан |
| 2015 | ф | Ex Machina | Ex Machina | Ава |
| 2015 | ф | Агенти А.Н.К.Л. | The Man from U.N.C.L.E. | Ґабі Теллер |
| 2015 | ф | Adam Jones | ||
| ф | The Light Between Oceans | Ізабель Шерборн | ||
| 2015 | ф | Дівчина з Данії | The Danish Girl | Герда Вегенер |
| 2016 | ф | Світло між двох океанів | The Light Between Oceans | Ізабель Шербурн |
| 2017 | ф | Тюльпанова лихоманка | Tulip Fever | Софія |
| 2017 | ф | Занурення | Submergence | Даніелла Флайндерс |
| 2017 | ф | Ейфорія | Euphoria | Інес |
| 2018 | ф | Розкрадачка гробниць: Лара Крофт | Tomb Raider | Лара Крофт |
| 2019 | с | The Earthquake Bird | Lucy Fly | |
| 2021 | ф | Розкрадачка гробниць 2 | Tomb Raider 2 | Лара Крофт |
Як Алісія Вікандер готувалася до ролі Лари Крофт | Vogue Ukraine
16 березня в світовий прокат виходить «Tomb Raider: Лара Крофт». Щоб вжитися в роль, актриса Алісія Вікандер займалася скелелазінням і набрала 6 кг м’язової маси.
Перевтілитися в Лару Крофт Алісії Вікандер було легше, ніж кому-небудь: в дитинстві Вікандер професійно займалася балетом і навіть закінчила Королівську школу балету в Стокгольмі. Проте, навіть попри прекрасну форму 29-річної актриси, підготовка до фільму зайняла шість місяців.
Величезні груди, вузька талія, крихітні шорти — таку Лару Крофт, жінку-археолога, зображували в комп’ютерній грі Tomb Raider, випущеній у 1996 році. Спортивна, сексапільна, смілива — Лара Крофт миттєво стала секс-символом для підлітків того часу. В екранізаціях 2001 і 2003 років її зіграла Анджеліна Джолі. Через 15 років Голлівуд вирішив вивести в світ нову Лару Крофт — у виконанні оскароносної актриси Алісії Вікандер.
Цікаво, що на цю роль продюсери і режисер також розглядали Кару Делевінь і Дейзі Рідлі. Алісія Вікандер, яку в підсумку вибрали, каже, що тепер Лара Крофт вже не секс-бомба, а скоріше «олімпійський спортсмен», а на зміну коротких шортів прийшли зручні спортивні штани. «Нам не потрібен картонний голлівудський герой. Наша героїня — дівчина з плоті і крові», — говорить режисер Роар Утхауг.
«Tomb Raider: Лара Крофт» знімали в Південній Африці протягом шести місяців. Чого тільки не робить Лара Крофт за сюжетом: стріляє з лука, ганяє на велосипедах, лазить по скелях, плаває, займається змішаними бойовими мистецтвами. Актори, які разом з Вікандер працювали на знімальному майданчику, кажуть, що актриса дуже дисципліновано ставилася до тренувань і не пропускала жодного.
За ідеальну форму Вікандер у фільмі відповідав шведський тренер Магнус Лігдбек. Колишній хокеїст, Лігдбек професійно займається підготовкою акторів до складних ролей: наприклад, він готував Александра Скарсгарда до фільму «Тарзан. Легенда». З Вікандер вони працювали більше шести місяців: за цей час актрисі потрібно було набрати м’язову масу, не менше шести кілограм. Метод Лігдбека полягає в уникненні звичних тренувань в спортивному залі: замість цього в хід пішли бойові мистецтва, стрільба з лука та плавання, а також легка атлетика. Деякі тренування в Алісії були кожен день, а ось скелелазіння — тільки 2 рази на тиждень.
«Люди думають, що їм потрібно годинами сидіти в спортзалі, — каже тренер. — Але це не так: іноді досить години кардіонавантаження зранку, а потім просто активно провести цілий дня. Вся справа в тому, як ви себе почуваєте і який спосіб життя ведете». За словами Магнуса Лігдбека, Алісія Вікандер виявилася дуже працьовитою ученицею і навіть відмовлялася брати вихідні від тренувань. Проте, після зйомок в «Ларі Крофт» Алісія все ж взяла невелику паузу: вирушила у весільну подорож з Майклом Фассбендером на Ібіцу, а після зайнялася облаштуванням їхнього нового будинку в Лісабоні. Тим часом на підході вже два нових фільми з актрисою: «Занурення» Віма Вендерса та «Ейфорія», шведський фільм, де Вікандер грає разом з Євою Грін і Шарлоттою Ремплінг.
Читайте також:
14 найбільш естетичних фільмів про кохання
Фільм тижня: «Я, Тоня» Крейга Гіллеспі
Майкл Фассбендер — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Майкл Фассбендер, (англ. Michael Fassbender; 2 квітня 1977(19770402), Гайдельберг) — ірландський актор німецького походження[3][4]. Відомий ролями у фільмах «Безславні виродки» та «Люди Ікс: Перший клас». Також зіграв помітні ролі у стрічках «Небезпечний метод», «Центуріон», «Джейн Ейр», «300 спартанців», «Голод»[5].
У 2011 р. отримав кубок Вольпі на Венеційському кінофестивалі за найкращу чоловічу роль у фільмі «Сором». Також за роль у цьому фільмі став номінантом на премії «Золотий глобус» (2012) і BAFTA (2012).
Майкл Фассбендер народився в Гайдельберзі (Німеччина) у сім’ї Адель (ірландка) та Йозефа Фассбендера (німець)[6]. 1979 р. сім’я переїхала в Ірландію до міста Кілларні, де батько актора відкрив ресторан та працював там шеф-кухарем. Відповідно до сімейного дерева Фассбендера, мати актора — прапраплемінниця ірландського революціонера Майкла Коллінза[7].
М. Фассбендер навчався у Лондонській театральній школі «Drama Centre London», яку успішно закінчив.
Першою роллю актора стала роль сержанта Бертона Крістенсона в популярному мінісеріалі «Брати по зброї».
Із останніх помітних ролей — лейтинант Арчі Хікокс «Безславні виродки», Квінт Дій «Центуріон», Магнето «Люди Ікс: Перший клас», психіатр Карл Юнг «Небезпечний метод», андроід Девід «Прометей».
10 вересня 2011 року Майкл Фассбендер отримав кубок Вольпи за найкращу чоловічу роль за роль Брендона в фільмі Стіва Макквіна «Сором»
8 серпня 2012 Фассбендер підписав контракт з компанією Ubisoft на головну роль і співпродюсера фільму за мотивами гри Assassin’s Creed.
З кінця 2010 року по літо 2011 зустрічався з колегою по фільму «Люди Ікс: Перший Клас» Зої Кравіц, дочкою Ленні Кравіца.
З червня 2012 року по січень 2013 зустрічався з американською актрисою Ніколь Бехарі[7].
Зустрічався до березня 2014 з італійською моделлю і актрисою румунського походження Мадаліною Гені.
Актор почав зустрічатися зі своєю колегою по фільму «Світло між двох океанів» Алісією Вікандер[9]. Пара побралася у жовтня 2017[10].
Кіно[ред. | ред. код]
Телебачення[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 2001 | Брати по зброї | Band of Brothers | технік-сержант Бартон «Пет» Крістенсон | 7 епізодів |
| 2001 | Серце і кості | Hearts and Bones | Герман | 3 епізоди |
| 2002 | NCS Manhunt | NCS Manhunt | Джек Сільвер | телесеріал |
| 2002 | Голбі Сіті | Holby City | Хрісіан Конноллі | 1 епізод |
| 2003 | Карла | Carla | Роб | телефільм |
| 2004 | Ведмедик на ім’я Вінні | A Bear Named Winnie | лейтенант Гаррі Ковлберн | телефільм |
| 2004 | Змова проти корони | Gunpowder, Treason & Plot | Гай Фокс | телефільм |
| 2004 | ВВС: Найтаємніші вбивства | Julian Fellowes Investigates: A Most Mysterious Murder | Чарльз Браво | телефільм |
| 2004 | Шерлок Холмс і справа про шовкову панчоху | Sherlock Holmes and the Case of the Silk Stocking | Чарльз Аллен | телефільм |
| 2004-2005 | Відьма | Hex | Азазель | 12 епізодів |
| 2005 | Закон Мерфі | Murphy’s Law | Каз Міллер | 5 епізодів |
| 2005 | Наші потаємні життя | Our Hidden Lives | німецький військовополонений | телефільм |
| 2005 | Вільям і Мері | William and Mary | Лукаш | 1 епізод |
| 2006 | Пуаро Агати Крісті | Agatha Christie’s Poirot | Джордж Ебернеті | епізод «After the Funeral» |
| 2006 | Випробування і відплата: Гріхи батька | Trial & Retribution: Sins of the Father | Дуглас Несбітт | телефільм |
| 2007 | Красуні на видання | Wedding Belles | Барні | телефільм |
| 2008 | Коханка диявола: віднесені пристрастю | The Devil’s Whore | Томас Рейнсборо | мінісеріал |
| 2011 | Смоляно-чорне пограбування | Pitch Black Heist | Майкл | короткометражний фільм |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
Занурення (фільм) — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Занурення» — романтичний трилер режисера Віма Вендерса, знятий на основі однойменного роману Дж. М. Ледгарда. Світова прем’єра стрічки відбулась на Міжнародному кінофестивалі в Торонто[2].
Джеймс Мур — шпигун, який збирається з завданням в Африку. Перед відрядженням він їде у відпустку в Нормандію. У готелі він знайомиться з Дені. Молода жінка — науковець у галузі біоматематики, захоплена у свою професію, збирається в експедицію на дно океану: вона має взяти зразки для дослідження, яке може змінити уявлення про Всесвіт. Вони закохуються, але мають виконати свої обов’язки.
У Сомалі Джеймс потрапляє в полон і зазнає тортур, іноді спілкується з лікарем, який працює на терористів. Дені відправляються за полярне коло та занурюється в океан, так і недочекавшись відповіді коханого.
Виробництво[ред. | ред. код]
Зйомки фільму проходили в Німеччині, Франції, Іспанії, Джибуті та на Фарерських островах.
Знімальна група[ред. | ред. код]
Фільм отримав негативні відгуки. На сайті Rotten Tomatoes оцінка стрічки становить 21 % на основі 48 відгуків від критиків (середня оцінка 4,3/10) і 35 % від глядачів із середньою оцінкою 2,6/5 (180 голосів). Фільму зарахований «гнилий помідор» від кінокритиків та «розсипаний попкорн» від глядачів[4], Internet Movie Database — 5,3/10 (4 042 голоси)[5], Metacritic — 38/100 (16 відгуків критиків) і 4,4/10 (10 відгуків від глядачів)[6].
- ↑ Занурення. kino-teatr.ua/uk/. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ John DeFore (10 вересня 2017). ‘Submergence’: Film Review. Hollywood Reporter. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Submergence: Full Cast & Crew ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Submergence ((англ.)). Rotten Tomatoes. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Submergence ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Submergence ((англ.)). Metacritic. Процитовано 5 жовтня 2018.
- Submergence на сайті IMDb (англ.)
(станом на 05.10.2018) - Submergence на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 05.10.2018)
- Submergence на сайті Metacritic (англ.) (станом на 05.10.2018)
(станом на 05.10.2018)
(станом на 05.10.2018)Ейфорія (фільм, 2017) — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ейфорія | |
|---|---|
| Euphoria | |
Український постер до фільму | |
| Жанр | пригоди драма |
| Режисер | Ліза Лангсет |
| Продюсер | Патрік Андерссон, Фріда Барго, Чарльз Кольє, Алісія Вікандер |
| Сценарист | Ліза Лангсет |
| У головних ролях | Алісія Вікандер Єва Грін Шарлотта Ремплінг |
| Оператор | Роб Гарді |
| Композитор | Ліза Голмквіст |
| Монтаж | Діно Джонсатер |
| Кінокомпанія | B-Reel Films, Dancing Camel Films, Dorian Media, Filmregion Stockholm Mälardalen, Svensk Filmindustri, Sveriges Television, Swedish Film Institute, Vikarious Productions |
| Дистриб’ютор | Україна — Multi Media Distribution Швеція — Svensk Filmindustri |
| Тривалість | 1 год 44 хв (104 хв) |
| Мова | англійська |
| Країна |  Швеція Велика Британія Німеччина |
| Рік | 2017 |
| Дата виходу | Канада — 8 вересня 2017[1] Україна — 15 лютого 2018[2] |
| IMDb | ID 5698320 |
«Ейфорія» (англ. Euphoria) — драматичний фільм спільного виробництва Швеції, Великої Британії і Німеччини режисерки і сценаристки Лізи Лангсет, що вийшов 2017 року. Стрічка розповідає про подорож двох сестер після смерті їхньої матері. У головних ролях Алісія Вікандер, Єва Грін, Шарлотта Ремплінг.
Вперше фільм продемонстрували 8 вересня 2017 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто[1], у широкому кінопрокаті в Україні показ фільму має розпочатися 15 лютого 2018 року[2].
Емілі (Єва Грін) та Інес (Алісія Вікандер) здійснюють подорож Європою, яка повинна закінчитися в «найпрекраснішому місці на світі». Саме там Емілі хоче прожити своє «ідеальне життя» і піти назавжди з цього світу. Але, поставлена перед фактом, Інес зовсім не готова покірливо прийняти це дивне рішення та хоче вирватися з цього «клубу самогубців».
Знімальна група[ред. | ред. код]
Виробництво[ред. | ред. код]
Знімання фільму розпочалося в середині серпня 2016 року у Баварії, Німеччина[4]
Посилання[ред. | ред. код]
Королівські коштовності — Вікіпедія
| Королівські коштовності | |
|---|---|
| Kronjuvelerna | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Елла Лемгаген |
| Продюсер | Ларс Бломгрен Томас Мікаельссон Габія Сорбіте |
| Сценарист | Каріна Даль Елла Лемгаген |
| У головних ролях | Алісія Вікандер Білл Скашгорд Лоа Фалькман |
| Оператор | Андерс Богман |
| Композитор | Фредрік Емільсон |
| Монтаж | Томас Лагерман |
| Кінокомпанія | Filmlance International AB |
| Тривалість | 120 хв. |
| Мова | шведська |
| Країна | Швеція |
| Рік | 2011 |
| Дата виходу | 29 червня 2011 |
| IMDb | ID 1815782 |
«Королівські коштовності» (швед. Kronjuvelerna) — драматична стрічка 2011 року з Алісією Вікандер, Біллом Скашгордом і Лоа Фалькманом у головних ролях.
Зміст
- 1 Сюжет
- 2 У ролях
- 3 Створення фільму
- 3.1 Виробництво
- 3.2 Знімальна група
- 4 Сприйняття
- 4.1 Критика
- 4.2 Номінації та нагороди
- 5 Примітки
- 6 Посилання
Молоду дівчину з бідної родини Фрагнасію заарештовують через звинувачення в вбивстві Рікарда Перссона, сина впливового власника фабрики з виробництва взуття. Під час її допиту з’ясовується її дивовижна історія життя починаючи від народження і до фатальної ночі.
| Актор | Роль |
|---|---|
| Алісія Вікандер | Фрагнасія Фернандес Фрагнасія Фернандес |
| Білл Скашгорд | Рікард Перссон Рікард Перссон |
| Лоа Фалькман | власник фабрики власник фабрики |
| Александра Рапапорт | Маріанна Фернандес Маріанна Фернандес |
| Бйорн Густафссон | Петтерссон-Йонссон Петтерссон-Йонссон |
| Наталі Мінневік | Белінда Белінда |
| Єспер Ліндбергер | Єсус Фернандес Єсус Фернандес |
| Timbuktu | Реммі Реммі |
| Нур Ель-Рефай | акушерка акушерка |
Виробництво[ред. | ред. код]
Зйомки фільму проходили в Литві, зокрема в будинку Союзу письменників Литви в Вільнюсі[1].
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Кінорежисер — Елла Лемгаген
- Сценарист — Каріна Даль, Елла Лемгаген
- Кінопродюсер — Ларс Бломгрен, Томас Мікаельссон, Габія Сорбіте
- Композитор — Фредрік Емільсон
- Кінооператор — Андерс Богман
- Кіномонтаж — Томас Лагерман
- Художник-постановник — Роджер Розенберг
- Арт-директор — Раймондас Дічюс
- Художник-костюмер — Моа Лі Лімгаген Шалін
- Підбір акторів — Сара Тернквіст, Меггі Відстранд[2]
Критика[ред. | ред. код]
Фільм отримав змішані відгуки. На сайті Rotten Tomatoes оцінка стрічки становить 48 % від глядачів із середньою оцінкою 3,1/5 (105 голосів). Фільму зарахований «розсипаний попкорн» від глядачів[3], Internet Movie Database — 5,9/10 (2 353 голоси)[4].
Номінації та нагороди[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Королівські коштовності»[5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 2012 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Generation 14plus: Особлива згадка | Елла Лемгаген | Нагорода | |
| Generation 14plus: Найкращий фільм | Елла Лемгаген | Номінація | |||
| «Золотий жук» | Найкращий дизайн костюмів | Моа Лі Лімгаген Шалін | Нагорода | ||
| Найкращий дизайн декорацій | Роджер Розенберг | Нагорода | |||
| Найкращі візуальні ефекти | Гокан Бломдаль, Тор-Бйорн Олссон | Нагорода | |||
| Найкраща музика | Фредрік Емільсон | Номінація | |||
- ↑ Filming in Vilnius. Go Vilnius. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Kronjuvelerna: Full Cast & Crew ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Kronjuvelerna ((англ.)). Rotten Tomatoes. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Kronjuvelerna ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Нагороди та номінації фільму Королівські коштовності на сайті IMDb (англ.)
- Kronjuvelerna на сайті IMDb (англ.) (станом на 18.06.2019)
- Kronjuvelerna на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 18.06.2019)
(станом на 18.06.2019)
|
Тематичні сайтиГерда Вегенер — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вегенер.| Герда Вегенер | ||||
|---|---|---|---|---|
| дан. Gerda Wegener | ||||
 | ||||
| При народженні | Герда Марія Фредеріка Готліб | |||
| Народження | 15 березня 1885(1885-03-15)[1][2][…] Гаммелевd, Норддюрс, Центральна Ютландія, Данія, Королівство Данія | |||
| Смерть | 28 липня 1940(1940-07-28)[4][5][…](55 років) | |||
| Фредеріксберг, Столичний регіон, Данія, Королівство Данія | ||||
| Громадянство |  Данія Франція | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Жіноча художня школа у Копенгагеніd і Данська королівська академія витончених мистецтв | |||
| Діяльність | художниця, ілюстраторка, мисткиня, проектувальник | |||
| Вчитель | Шарлотта Содеd, Юлі Мелдальd і Вігго Югансенd | |||
| Твори | The Book of Bibliophiliad і Fortuniod | |||
 Герда Вегенер на Вікісховищі | ||||
Герда Вегенер, у дівоцтві Герда Марія Фредеріка Готліб (дан. Gerda Wegener, Gerda Marie Fredrikke Gottlieb; 15 березня 1886 — 28 липня 1940) — данська художниця в стилі модерн та арт-деко. Основний напрям творчості — портрет та еротика. Її улюбленими персонажами були кокетливі дівчата, гламурні діви і чуттєві жінки. Моделлю досить часто виступав її чоловік — художник-пейзажист Ейнар Вегенер (1882—1931). Він відомий як людина, яка вчинила одну з перших в історії операцій по зміні статі.
Герда Готліб народилася в прибережному данському місті в Ютландії у 1886 році. Незважаючи на консервативне виховання (вона була дочкою вікарія), Герда якимось чином переконала свою сім’ю дозволити їй в підлітковому віці виїхати з рідного дому в Копенгаген, де вступила до жіночого коледжу Королівської данської академії красних мистецтв. Там вона зустрілася з студентом коледжу Ейнаром Вегенером і у 1904 році вийшла за нього заміж[7]. Їй було всього 19 років. У 1912-му вони переїхали в Париж і зайнялися своєю художньою кар’єрою. Пара вела світське життя, якому сприяв успіх Герди як портретиста і ілюстратора провідних модних журналів.
Портрет Лілі ЕльбеУ Парижі Герда швидко стала добре відома своїми чуттєвими ілюстраціями, які висловлювали свободу духу. На її картинах часто була зображена таємнича красуня зі стильним коротким каре, повними губами і завзятими карими очима. У 1913 році громадськість була шокована, коли була відкрита таємниця особистості моделі художниці — це був чоловік Герди, Ейнар. У жіночому вигляді Ейнар Вегенер представлявся оточуючим під ім’ям Лілі Ельбе.[8]
У 1930 році Герда підтримала свого чоловіка у його рішенні зробити трансгендерний перехід і стати жінкою — як фізично, так і юридично. Ейнар стає першою людиною, яка пройшла хірургічну корекцію статі. Для цього подружжя Вегенер переїхала до Німеччини, де німецький сексолог Магнус Гіршфельд зробив Ейнару операцію.[9]
Згодом Лілі-Ейнар і Герда повернулися в Копенгаген. Пара організувала художню виставку, щоб зібрати гроші на наступну операції Лілі, але виставка провалилася. Після цього Ейнар-Лілі остаточно закинув свою творчість. До 1931 року Герда і Лілі за взаємною згодою розлучилися. Їх шлюб був анульований королем Данії, і обидві уклали нові союзи. Герда вийшла заміж за італійського офіцера і переїхала в Марокко, в той час як Лілі закохалася в молодого французького художника.
Сподіваючись стати матір’ю, Лілі зважилася на останню операцію — трансплантацію матки. Після операції тіло Лілі відкинуло пересаджений орган, і вона померла через два дні. Герда Вегенер ніколи не оговталася від смерті Лілі. Вона розлучилася зі своїм чоловіком і повернулася в Копенгаген, де жила самітницею до кінця життя. На той час її картини вийшли з моди, а відповідати новим художнім тенденціям вона не змогла. Художниця жила, заробляючи на хліб малюванням різдвяних листівок. Зубожіла Герда пристрастилася до алкоголю і померла на самоті у 1940 році.
У своїй творчості Герда Вегенер була глибоко зачарована людськими іграми з ідентичністю, перевдяганнями, масками і театральністю. Читачі журналів «La Vie Parisienne», «Vogue», «La Baïonnette» і «Le Rire» милувалися її технічно чудовими і часом відвертими малюнками. Для цих малюнків найчастіше позував Ейнар — в макіяжі, різних перуках, сукнях, туфлях і з екзотичними віялами.
Живучи в Парижі, Герда Вегенер брала участь в найважливіших щорічних виставках, і навіть була представлена у французькому павільйоні на Всесвітній виставці 1925 року, де виграла дві золоті медалі[10]. Вона робила ілюстрації (особливо для еротичної літератури) і створювала скляну мозаїку для паризьких магазинів і заможних будинків[11].
Три картини Герди Вегенер входять у колекцію Центру Помпіду. Але провідні данські музеї не купили жодної — оскільки була вона жінкою, висловлювала себе в комерційній мас-культурі, була бісексуальною і знаходилася у неоднозначному шлюбі.
Історія Герди та Ейнара лягла в основу фільму «Дівчина з Данії», який у 2015 році зняв режисер Том Гупер, відомий за фільмами «Король говорить!» і «Знедолені». Роль Герди в стрічці зіграла шведська акторка і танцівниця Алісія Вікандер, а Ейнара / Лілі — володар Оскара Едді Редмейн.[12][13][14][15]
