Бенедикт кембербейдж: Official group ► | VK – (Benedict Cumberbatch, Benedict Timothy Carlton Cumberbatch) — —

«Абрамс выбрал меня благодаря „Холмсу“» — Статьи на КиноПоиске

Для меня этот выбор был вполне закономерным, а путь к нему — вполне последовательным. Хотя мне кажется, что первым, кто открыл во мне эту склонность, был мой учитель, точнее, учителя в моем интернате. У меня всегда была склонность к паясничанью, мне нравилось смешить одноклассников, рассказывать истории, разыгрывать сценки, подражать голосом… Часто это мешало нормальному течению урока. Я умудрялся отвлечь всех от работы. Поэтому меня стали привлекать к разного рода мероприятиям, где мои таланты могли бы найти достойное применение, никого не отвлекая, но развлекая. То есть моя склонность к творчеству стала продуктивной, а не разрушительной. (Смеется.) И уже к более зрелому возрасту, мое желание сделать это профессией созрело как-то само собою, было совершенно осознанным. Я выбрал университетский курс драмы (Университет Манчестера), чтобы профессионально изучать английское драматическое искусство. У меня было ощущение, что академическое представление будущей профессии было бы правильным выбором в моем случае. Мне нравится процесс учебы.

В „Стартреке“ единственное, что меня стесняло, так это мои костюмы

Заработать степень в специализации «английская драма» совсем не означало, что я должен пройти через простой курс профессиональной подготовки. Две трети этого образования — академическая нагрузка. Это значит, что я должен писать эссе, пьесы, рецензии и так далее. Я должен был пройти все предлагаемые дисциплины по курсу драмы и кино, а также литературу, историю, практические занятия по актерскому мастерству, режиссуре и так далее. Это серьезное образование, и я был абсолютно счастлив в это время. Столько талантливейших людей, столько интереснейшей информации! Я получил представление о драматическом искусстве в самом полном объеме. У меня словно открылись глаза на неизвестный для меня мир. До этого я знал немного только о театре, а школа дала мне представление еще и о художественном языке кинематографа, его эволюции в мире искусства и внутри себя. Я научился понимать принципы монтажа, построения мизансцены, движение камеры, запись звука. Все эти волны в развитии киноязыка, начиная с русского предреволюционного Эйзенштейна и Пудовкина и заканчивая итальянским неореализмом, французской «новой волной». Это все просто невероятно интересно и познавательно. Три восхитительных года и степень бакалавра по британскому классическому театру. Я не добрался до степени магистра, потому что на тот момент это было для меня слишком дорого, но я провел один год в Лондоне, в LAMDA (Лондонская академия музыкального и драматического искусства).

Бенедикт Камбербетч — Вікіпедія

|imdb_id=

Бенедикт Камбербетч CBE (англ. Benedict Cumberbatch; 19 липня 1976[5], Лондон, Англія) — британський кіноактор. Прадід Бенедикта Камбербетча дипломат Генрі Арнольд Камбербетч народився в Україні, у місті Бердянськ Запорізької області[6].

Навчання[ред. | ред. код]

Бенедикт Камбербетч — син акторів Тімоті Карлтона (справжнє ім’я Тімоті Карлтон Камбербетч)

[7] і Ванди Вентем[8]. Є правнуком уродженця українського міста Бердянськ Генрі Альфреда Камбербетча і праправнуком британського консула в Бердянську Роберта Вільяма Камбербетча [9][10]. Навчання Камбербетч почав у школі Брамблтай у Західному Суссексі, а потім продовжив у престижній школі Херроу на північному заході Лондона, де він і вийшов уперше на сцену[11][12][13]. Після закінчення школи Бенедикт упродовж року викладав англійську в тибетському монастирі[14]. Після цього Камбербетч вступив до Манчестерського університету, де вивчав театральну майстерність[15]. Після закінчення університету Камбербетч продовжив театральну освіту в Лондонській академії музичного та драматичного мистецтва[16].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2001 року Камбербетч грав головні ролі в класичних п’єсах у Театрі просто неба в Рідженс-парку, театрі Алмейда, театрі Ройял Корт і в Національному театрі. Він був номінований на нагороду Лоуренса Олів’є за найкращу роль другого плану за роль Тесмана в «Гедде Габлер», яку він зіграв в театрі Алмейда 16 березня 2005 року і в театрі Герцога Йоркського у Вест-Енді 19 травня 2005 року

[17].
Телевізійні ролі Камбербетча включають дві ролі як запрошеного актора у серіалі «Серцебиття» (2000, 2004) і роль в комедійному серіалі ITV «Трохи за 40» (2003). У 2004 році він зіграв роль Стівена Гокінґа у фільмі «Гокінґ». За цю роль Камбербетч був номінований на премію BAFTA TV Award як найкращий актор і отримав «Золоту німфу» за найкращу акторську роботу в телевізійному фільмі. У 2005 році Камбербетч зіграв головного героя Едмунда Телбота в мінісеріалі «Подорож на край землі» за трилогією Вільяма Голдинга[18].

Режисер Девід Аттвуд сказав: «Ми знайшли Бенедикта Камбербетча досить легко. Нам був потрібний дуже хороший актор, хтось, досить молодий, щоб бути переконливим у ролі аристократичного, доволі неприємного героя, який за поняттями свого світу ще підліток. Але нам був потрібний і той, хто може триматися в кадрі чотири з половиною години, у кожній сцені, хтось досвідчений, не лише відмінний актор, але і з приголомшливим комічним почуттям часу. Бенедикт був ідеальною відповіддю на усе це»

.

А продюсер Лінн Горсфорд додала: «Бенедикт був чудовий. Він був потрібний нам щодня, і він не зупинявся, не скаржився. Він просто став Едмундом Телботом. І це твердження поширюється на кожного члена знімальної групи. Процес створення цього фільму створив подорож, у яку герої відправилися в цій історії, — ми і справді стали зрозуміли один одного за чотири місяці на майданчику і стали дуже близькі».

Також Бенедикт з’являвся в комедійному скетч-шоу Broken News в 2005 році. Згодом, разом з Томом Гарді, зіграв роль у телевізійній екранізації книги «Стюарт: Минуле життя», що вийшла на BBC у вересні 2007 року[19].

Камбербетч — великий фанат британського науково-фантастичного серіалу «Доктор Хто» і сказав в інтерв’ю, що був би зацікавлений у появі в головній або другорядній ролі в цьому серіалі, продюсером якого є його особистий друг Стівен Моффат. У 2008 році він обговорював з Девідом Теннантом можливість зіграти роль Доктора, але потім чомусь передумав пробуватися на роль. Згодом він зіграв у мінісеріалі BBC «Останній ворог», за що був номінований на Satellite Award як найкращий актор мінісеріалу або телефільму. У грудні Камбербетч з’явився в пілотній серії «Темної сторони Землі», що не вийшла на екрани, фільму-фентезі, у ролі Макса — вікторіанського параноїка, який боїться мікробів і живе всередині герметичного біокостюма.

У 2009 році він зіграв роль у фільмі «Марпл: Убити легко», а також виконав роль Бернарда в телеекранізації «Маленький острів». За що був номінований на премію BAFTA TV Award як найкращий актор другого плану. У 6-серійному фільмі «Таємниці Тихого океану», який виходив з травня по червень 2009 року на BBC2, Камбербетч виступив у ролі оповідача. У травні BBC Radio4 транслювало інсценування роману Джона Мортімера «Рампол і вбивства в бунгало Пендж». Там Камбербетч виконав роль «молодого Рампола».

Камбербетч брав участь у «Дитячих монологах» — театральній події за участю численних зірок у лондонському театрі «Олд Вік». Прем’єра відбулася 14 листопада 2010 року. Режисер програми — Денні Бойл, а участь в ній беруть у тому числі Джемма Артертон і Семюел Вест. Представлення продюсується добродійною організацією «Драматик Нід».

У 2010 році Камбербетч почав грати Шерлока Голмса в телесеріалі BBC «Шерлок», який заслужив на визнання критиків і був схвалений глядачами[20]. Також того року він зіграв Вінсента ван Гога в кінофільмі «Ван Гог : Живопис словами», і ця роль також була прийнята з великим схваленням

[21]. У 2006 році Камбербетч зіграв Вільяма Пітта у фільмі «Дивна благодать». Це друга по важливості роль у фільмі, і вона принесла акторові номінацію на нагороду Лондонської спільноти кінокритиків «Прорив року». Камбербетч згодом з’являвся в епізодичних ролях в «Спокута» (2007) і «Ще одна з роду Болейн» (2008). У 2009 році він зіграв роль друга Чарльза Дарвіна — Джозефа Гукера в «Походженні». Відомо про його участь в картинах «Інформатор» і фільмі Стівена Спілберга «Бойовий кінь», а також — про роботу над роллю Пітера Гільяма в екранізації роману Джона ле Карре «Шпигун, вийди геть» в 2012 році (режисер — Томас Альфредсон).

Про своє особисте життя Бенедикт Камбербетч зізнавався: «У мене у молодості були сексуальні відносини і з жінками, і з чоловіками».

Бенедикт Камбербетч більше 12 років зустрічався з актрисою Олівією Пулі. Вони розійшлись в січні 2011 року. Деякий час актор зустрічався з дизайнером Анною Джонс. Вони розійшлись в 2011 році через кілька місяців після знайомства.

Даючи інтерв’ю журналу The Hollywood Reporter в жовтні 2013 року, про своє приватне життя Камбербетч говорив: «Я живу в Лондоні, один, у мене немає дітей. Сподіваюся, в майбутньому вони будуть, але зараз я багато працюю і вільний час проводжу з друзями … ».

5 листопада 2014 року в газеті The Times батьки Бенедикта повідомили, що їхній син заручений з Софі Гантер, з якою зустрічався близько року[22]. 7 січня 2015 року стало відомо, що Бенедикт і Софі очікують появи свого первістка. 14 лютого 2015 вони одружилися, церемонія одруження відбулася в церкві Петра і Павла в Моттістоун (Острів Уайт, Англія)[23]. 1 червня 2015 року у подружжя народився син, пізніше стало відомо, що малюка назвали Крістофер Карлтон Камбербетч[24][25]. 21 жовтня 2016 року стало відомо, що пара чекає на другу дитину

[26].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.standard.co.uk/lifestyle/london-life/english-charmers-the-similarities-between-benedict-cumberbatch-and-eddie-redmayne-9925262.html
  2. а б в Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.
  3. ↑ http://www.thetimes.co.uk/tto/life/celebrity/article4354388.ece?CMP=Spklr-144920395-Editorial-TWITTER-thetimes-20150214-Arts%20and%20Culture&linkId=12355482
  4. ↑ https://www.imdb.com/name/nm1212722/
  5. ↑ Benedict Cumberbatch. TVGuide.com (en). Процитовано 2017-01-28. 
  6. ↑ Родовід та етнічне походження Бенедикта Камберча
  7. ↑ Pauline CUMBERBATCH. www.thegazette.co.uk. Процитовано 2017-01-28. 
  8. ↑ It’s no good, Benedict Cumberbatch can’t stop us liking him. Telegraph.co.uk (en). Процитовано 2017-01-28. 
  9. ↑ [1]Igor Lyman, Victoria Konstantinova. The Ukrainian South as Viewed by Consuls of the British Empire (Nineteenth — Early Twentieth Centuries). Volume 1: British Consuls in the Port City of Berdyansk (Kyiv, 2018), с. 26-53
  10. ↑ [2]Lyman Igor, Konstantinova Viktoria. British Consul in Berdyansk Cumberbatch, Great-Greatgrandfather of Modern Sherlock Holmes, in Scriptorium nostrum, 2017, № 2 (8), p. 195-207.
  11. ↑ 13 things you didn’t know about Benedict Cumberbatch (but definitely need to). The Telegraph (en-GB). Процитовано 2017-01-28. 
  12. ↑ Senior Verse Speaking Competition. www.brambletye.co.uk. Архів оригіналу за 2011-10-03. Процитовано 2017-01-28. 
  13. ↑ Benedict Cumberbatch: Success? It’s elementary. The Independent (en-GB). 2011-01-29. Процитовано 2017-01-28. 
  14. ↑ BBC — Press Office — To The Ends Of The Earth press pack Benedict Cumberbatch. www.bbc.co.uk. Процитовано 2017-01-28. 
  15. ↑ Mitchison, Amanda (2010-07-16). Benedict Cumberbatch on playing Sherlock Holmes. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2017-01-28. 
  16. ↑ Dorris, Jesse (2013-10-28). Benedict Cumberbatch Talks Secrets, Leaks, and Sherlock. Time. ISSN 0040-781X. Процитовано 2017-01-28. 
  17. ↑ Hedda Gabler. Almeida Theatre (en). Процитовано 2017-01-28. 
  18. ↑ Deliverance, Dunkirk — BBC Two. BBC. Процитовано 2017-01-28. 
  19. ↑ Trueman, Matt (2013-05-02). Stuart: A Life Backwards adaptation to launch new Edinburgh venue at Fringe. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2017-01-28.

Обсуждение:Камбербэтч, Бенедикт — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Поправьте, пожалуйста, орфографию в цитате: «Он был нужен нам каждый день, и он нИ останавливался, нИ жаловался».

Должно быть: «… нЕ останавливался, нЕ жаловался».

2011 «Злоумышленники»/»Wreckers» роль 2011 David—Downj 18:05, 22 января 2012 (UTC)

фильм 2011 года, а не 2010, посмотрите на imdb —Downj 20:43, 22 января 2012 (UTC)

Так, а что за война правок с фотографией? Они обе несвободные, почему отдаём предпочтений какой-то из них? А свободных изображений нету что ли? —46.20.71.233 13:19, 11 января 2013 (UTC)

Оформление фильмографии[править код]

Имхо, надо строку «Стартрек: Возмездие» перенести в фильмографии повыше, чем остальные фильмы 2013 года, так как Стартрек уже вышел, а остальные ещё нет (и некоторые из них вообще могут выйти в 2014). — 46.20.71.233 15:37, 16 мая 2013 (UTC)

  • Погодите, что вообще делает LEGO The Hobbit: The Video Game в фильмографии? Это не фильм! —46.20.71.233 18:45, 5 декабря 2014 (UTC)

Некоторые участники упорно правят текст в сторону того, что Камбербэтч лишь озвучил дракона Смауга (смога) и Некроманта (Саурона) в «Хоббите». Я настоятельно рекомендую прочитать статью Motion capture, а также Facial motion capture и после этого рассказать — каким боком эта технология относится к озвучанию? Должны ли мы тогда написать в статье Энди Сёркис, что тот озвучил Голлума, ведь Академия киноискусства ему отказала в выдвижении по актёрской номинации? — 46.20.71.233 17:59, 25 июня 2013 (UTC)

«Наиболее известен по ролям Стивена Хокинга в фильме BBC «Хокинг» (2004), Эдмунда Талбота в мини-сериале Би-Би-Си «Путешествие на край земли» (2005), Уильяма Питта в историческом фильме «Удивительная лёгкость» (2006), Стивена Эзарда в мини-сериале «Последний враг» (2008), Пола Маршалла в «Искуплении» (2007), Бернарда в «Маленьком острове» (2009), Джеймса в «Третьей звезде» (2010), Шерлока Холмса в сериале BBC «Шерлок» (2010) и Хана в фантастическом фильме ««Звёздный путь во тьму» (Стартрек: Возмездие)» (2013).»

Меня немного смущает этот набор ролей. Действительно ли Камбербэтч «наиболее известен» ролью Бернарда? Уильяма Питта? Пола Маршалла? Может быть стоит как-то пересмотреть этот список? сократить? упомянуть театральные роли («Франкенштейна»)? • 46.20.71.233 15:09, 28 июня 2013 (UTC)

Почему не Камбербатч?—Alexandronikos (обс.) 10:31, 30 декабря 2017 (UTC)

  • Хотя бы потому что так пишется в русскоязычных источниках. Хоббит (обс.) 10:35, 30 декабря 2017 (UTC)

В 11.01.2019 3 ребенок Бенедикта — Финн Актер получил премию Бафта за роль Патрика Мелроуза в сериале «Патрик Мелроуз» Strange Socerer1907 (обс.) 15:28, 6 ноября 2019 (UTC)

Исправте: в статье написано Эдуарда III, когда правильно — РичардаIII. Нельзя так ошибаться!

Игра в имитацию — Википедия

«Игра́ в имита́цию» (англ. The Imitation Game) — историческая драма о криптографе военного времени Алане Тьюринге, который взломал код немецкой шифровальной машины «Энигма» во время Второй мировой войны и позже был привлечён к уголовной ответственности за свою гомосексуальность[4][5]. Фильм режиссёра Мортена Тильдума[6] по сценарию Грэма Мура[7], основанному на биографической книге «Алан Тьюринг: Энигма» Эндрю Ходжеса. Главную роль исполнил Бенедикт Камбербэтч.

Фильм является обладателем главной награды Кинофестиваля в Торонто 2014 года[8][9][10]. Сценарий фильма возглавил ежегодный «Чёрный список» лучших не запущенных в производство голливудских сценариев 2011 года[11]. Премьера фильма состоялась во время кинофестиваля в Теллуриде 29 августа 2014 года[12].

Картина рассказывает о нескольких временных линиях жизни Алана Тьюринга. В 1951 году в дом профессора математики проникают грабители, что привлекает к личности Тьюринга внимание полиции и детектива Нока. События возвращают зрителей в 1939 год, когда Великобритания вступает во Вторую мировую войну. В секретной резиденции в Блетчли-парке собирают группу британских специалистов, включая Тьюринга. Они должны разобраться с проблемой дешифровки сообщений машины «Энигма», используемой нацистами.

Тьюринг приходит к выводу о том, что для взлома кода недостаточно возможностей человека и необходима другая машина. Поскольку его начальник Деннистон против этой идеи, Алан пишет письмо Черчиллю, объясняя проблемы проекта недостаточностью финансирования и низкой квалификацией отдельных участников группы. Вскоре именно его назначают руководителем секретных изысканий и отпускают фонды, необходимые для создания «Кристофера». Именно так Тьюринг назвал создаваемое им электромеханическое устройство — в память о своём безвременно умершем школьном друге — Кристофере Моркоме. Уволив двух сотрудников, Тьюринг для поиска новых через газеты объявляет конкурс на решение кроссвордов, в итоге найдя двух новых участников проекта: Джоан Кларк и Джона Гуда.

Каждый день у группы всего 18 часов на взлом шифра: с 6 часов утра, когда начинают поступать первые перехваченные радиограммы, и до полуночи, т. к. ровно в полночь немцы меняют кодовое слово. Тьюринг понимает, что без какой-то дополнительной подсказки даже «Кристофер» будет бессилен вычислить исходное зашифрованное сообщение. Когда последние надежды почти растаяли, Тьюринг в случайной беседе с девушкой-радиооператором получает подсказку, что все зашифрованные сообщения содержат постоянно повторяющиеся слова в прогнозе погоды. Эта и некоторые другие подсказки помогают наконец раскрыть секрет «Энигмы», но перед специалистами сразу же встаёт другая проблема. Необходимо было не дать понять нацистам о том, что шифр вскрыт, для чего Алан предлагает использовать математическую статистику и другие методы, дабы создать у немцев ощущение раскрытия англичанами планов их боевых действий не из-за взлома кода «Энигмы» и чтения зашифрованных радиограмм, а по другим данным английской разведки. Тьюринг вовлечён в сложную игру разведки, когда узнаёт, что один из его подчинённых, Джон Кернкросс, оказался советским шпионом. Тем не менее ему приказывают не трогать его, чтобы поставлять в СССР ту информацию, которую в MI6 считали нужной. Алана шантажируют информацией о том, что он гомосексуал — сторона его натуры, которую он тщательно скрывал. Тьюринга связывают сложные отношения с Джоан. В один момент девушка пригрозила уходом из группы, повинуясь воле родителей вернуться домой. Алан вынужден пойти на крайние меры — объявить ей, что просит её руки, только ради сохранения ценного члена команды.

Война заканчивается. Руководитель MI6 Стюарт Мензис объявляет Алану и его подчинённым, что деятельность их группы прекращена и они могут вернуться домой, но с условием забыть обо всём, чем занимались. Действие возвращается в 1950-е. Детектив Нок вызывает на допрос профессора Тьюринга, допытываясь о том, чем же он занимался в годы войны. Тьюринг рекомендует ему попробовать догадаться, отвечает ли на его вопросы машина или человек. Полицейский отпускает профессора, но дальше ему уже нет покоя. Информация о сексуальных наклонностях попадает в газеты, и Тьюринга обвиняют в неподобающем поведении. Ему грозит тюремный срок, и единственный шанс остаться на свободе — согласиться на химическую кастрацию гормональными препаратами. После приёма лекарств психика Тьюринга оказывается крайне расшатана.

Картина заканчивается словами о том, что в 1954 году Алан Тьюринг покончил жизнь самоубийством. Взлом шифра «Энигмы», как считают специалисты, приблизил день победы в войне на два года и сохранил миллионы жизней[13].

Исполнитель роли Тьюринга Бенедикт Камбербэтч на премьере фильма на Кинофестивале в Торонто 2014 года

Прежде чем к проекту Black Bear Pictures присоединился Бенедикт Камбербэтч[19], Warner Bros. приобрела сценарий для Леонардо Ди Каприо, как сообщалось, за семизначную сумму[20]. Позже Ди Каприо отказался, и права на сценарий вернулись к сценаристу[7].

К разработке проекта привлекались различные режиссёры, в том числе Рон Ховард и Дж. Блэйксон. В декабре 2012 года официально было объявлено, что работу над лентой возглавит режиссёр «Охотников за головами» Мортен Тильдум; создание этого фильма стало для него англоязычным режиссёрским дебютом[21].

Основные съёмки начались 15 сентября 2013 года в Англии. Места съёмок включают бывшую школу Тьюринга Шерборн[en][22] и Блетчли-парк, где Тьюринг и его коллеги работали во время войны.

Картина удостоена крайне высоких оценок мировой кинопрессы. На сайте Rotten Tomatoes фильм имеет рейтинг 90 % на основе 217 рецензий[23]. На сайте Metacritic фильм получил 72 балла из 100 на основе рецензий 47 критиков[24]. Национальный совет кинокритиков США и Американский институт киноискусства включили «Игру в имитацию» в топ 10 фильмов 2014 года[25][26].