Українські гурти – Категорія:Українські музичні гурти — Вікіпедія

12 українських гуртів, яких полюбили за кордоном — новини Еспресо TV

Поки в Україні продовжують обурюватись через нібито брак якісної вітчизняної музики, в українських музикантів з’являються шанувальники за кордоном

Рок, альтернатива, електро та метал – усе це дуже добре звучить по-українськи. Молодих музичних гуртів, що грають якісну музику, стає все більше. От тільки в самій Україні надмірною увагою їх не балують. Зате схвальні відгуки чи що важливіше – кількість завантажень їхніх пісень чи повні зали на концертах, можна побачити за кордоном. 

Українську музику почули, українську музику хочуть чути. Цікаво, що у творчості деяких гуртів, які користуються популярністю у західних слухачів, наявні українські етно-мотиви. Серед улюбленців зарубіжних меломанів є також і ті музиканти, які співають виключно українською. 

Еспресо.TV розповідає про українських виконавців, які за кордоном не менше, а часто і більш популярні, аніж в Україні.

Zapaska

Дует Павла Нечитайла та Яни Шпачинської, який грає етно-електронну музику та інді-поп, існує з 2009 року. Їхня музика відрізняється оригінальністю виконання: свої композиції Zapaska створюються за допомогою зациклювання та міксування музичних фраз. 

Гурт вже має два міні-альбоми та дві повноформатні платівки. Однак за кордоном вони більш популярні, аніж в Україні. Так, у 2014-му їхня композиція Shkolyarska потрапила до списку пісень, які особливо вразили протягом року. Перелік був складений оглядачем Euronews Робертом Хаквіллом та опублікований на офіційному сайті телеканалу.

У 2015-му їхня композиція «Літак» на слова Богдана-Ігоря Антонича, яка увійшла до першого альбому, стала саундтреком до американського короткометражного фільму вашингтонського відео-журналу Freehub Magazine. Музику Zapaska використовували також чеські кінематографісти для фільму, який вийшов там у прокат.

А британське видання Overblown назвало їхній останній альбом Pomalu найкращим релізом-2016 на пострадянському просторі. 

---

«ДахаБраха»

Вони вже давно підкорили закордон та виховали там цілу армію фанатів української етно-музики. Група, організатором і художнім керівником якої є Владислав Троїцький, створила власний стиль — етно-хаос.

До складу гурту входять Ніна Гаренецька, Ірина Коваленко, Олена Цибульська та Марко Галаневич. Вони виконують українські народні пісні в автентичній манері, поєднуючи їх зі звучанням широкої низки інструментів із різних куточків світу.

«ДахаБраха» виступали на найвідоміших фестивалях світу — Glastonbury, Sziget, Helsinki Festival, Med, Mundial, Oslo World Music Festival, Dublin World Music Festival, Fusion, GlobalFEST та багатьох інших по всьому світі. 

Саме «ДахаБраха» стали єдиними представниками з України у легендарному шоу «Later… » with Jools Holland на BBC, а також були в ефірах радіо KEXP та NPR. До речі, композиція «Шо з-под дуба» стала саундтреком до серіалу «Фарго», який продюсують культові режисери Ітан та Джоел Коени.

Гурт «ДахаБраха» називають послом України в світі. Музиканти виступають у Колумбії, Бразилії, Мексиці, США, Канаді, Китаї, Малайзії, Південній Кореї, Австралії, Новій Зеландії та в більшості країн Європи.

---

ONUKA

Ще один український гурт, який підкорив закордонних слухачів, використовуючи у своїй творчості знову ж таки фольклорні мотиви. ONUKA грає електро-фолк, поєднуючи електронну музику та народні інструменти. 

Вокалісткою гурту, автором текстів, головним автором ідей є Наталія Жижченко. Вона також грає на сопілці, окарині, свистульці, омнікорді, невеликих перкусійних інструментах та керує відтворенням семплів. Головним композитором, саунд-продюсером, аранжувальником та арт-директором проекту є Євген Філатов. 

ONUKA виступали на фестивалях Sziget та Eurosonic у Нідерландах. Але найбільший успіх у закордонної аудиторії музиканти отримали після виступу разом з оркестром НАОНІ на Євробаченні-2017 як запрошений гість. Український гурт розхвалили як іноземні слухачі, так і преса. 

Музичне британське видання NME охарактеризувало виступ ONUKA як найкращий номер вечора: «12 балів від нас». Але більш показовим стало потрапляння останнього ЕР «Vidlik» у чарти iTunes багатьох європейських країн. Ба більше, за кілька діб міні-альбом посів першу сходинку електронних чартів iTunes у Британії, Польщі, Німеччині, Данії, Нідерландах та Швеції. Він також опинився на другій позиції у Бельгії, на третій — у Франції та Швейцарії та на четвертій в Австралії.

---

Джамала

Завдячує Євробаченню популярністю на Заході і українська співачка кримськотатарського походження Джамала (справжнє ім’я — Сусанна Джамаладінова). Артистка представляла Україну на пісенному конкурсі у 2016 році у Стокгольмі, де виборола перемогу з піснею «1944».

Успіх на Євробаченні допоміг Джамалі підписати контракт з всесвітньовідомим лейблом Universal Music Group. У червні минулого року Universal Music Denmark випустив альбом української співачки «1944» в Європі. До платівки увійшли 12 композицій: вісім англійською і три українською мовами.

Реліз цього ж альбому в США відбувся у липні того ж року. В Америці його здійснила компанія Republic Records, що входить до Universal Music Group і працює з такими артистами, як Ariana Grande, Drake, Florence + The Machine, John Newman, Nickelback, Nicki Minaj, The Weeknd та інші.

Окрім того, що платівка Джамали продається тепер по всьому світу, сама артистка також виступає з концертами в країнах Європи.

---

Sinoptik

Рок-гурт, створений 5 років тому в Донецьку, в Україні відомий набагато менше, ніж за її межами. Тріо, до складу якого входять Дмитро Синоптик, Дмитро Сакір та В’ячеслав Лось, грає альтернативну та інді-рок-музику. Вони записали вже три студійні альбоми. 

Фронтмен гурту Дмитро Синоптик до Sinoptik грав у кількох гуртах у Лондоні та навіть виступав на Reading Festival. У травні 2016-го Sinoptik представили Україну в фіналі міжнародного конкурсу The Global Battle Of The Bands в Берліні, і стали першим українським гуртом, що посів перше місце і отримав звання Найкращого нового рок-гурту світу. 

А ще до перемоги у GBOB українці здійснили успішний європейський тур, після якого їх стали частіше запрошувати виступати в Європі. Минулої осені вони влаштували європейський тур на підтримку нового альбому «Interplanet Overdrive», охопивши міста Австрії, Болгарії, Словаччини, Румунії, Чехії та Греції.

Зараз Sinoptik частіше можна побачити на закордонних концертах, адже в Україні, на жаль, нові українські гурти користуються меншим попитом. 

---

Stoned Jesus 

Це тріо грає психоделічний та блюз-рок. За 8 років існування колективу музиканти випустили три повноформатні платівки та один ЕР. Їхній альбом The Harvest, який вийшов у 2015-му, потрапив до багатьох топів Західної Європи.

Створений у 2009 році, гурт Stoned Jesus практично одразу зайнявся гастрольною діяльністю, відвідавши з концертами не лише Україну, а й Західну Європу. На їхньому рахунку – релізи трьох альбомів на вінілі та синглу в Німеччині, виступи у 22 країнах. 

Після щільного гастрольного графіку в Європі хлопців запрошували з концертами до США, Британії та на один з найбільших рок-фестивалів — Hellfest-2016 (Франція). Stoned Jesus стали першим українським рок-гуртом, який об’їздив з туром Південну Америку. За 8 днів музиканти відіграли концерти у Чилі, Аргентині та Бразилії.

Метал-гурт із Запоріжжя існує з 2005 року, однак, попри велику кількість позитивних відгуків за кордоном, в Україні Hell:On відомі мало.

На рахунку гурту, окрім демо та міні-альбомів, 5 повноформатних платівок. До речі, два альбоми – «Hunt» (2013) і «Once Upon A Chaos» (2015) — були випущені на німецькому лейблі Ferrrum. 

Останній альбом був дуже розхвалений західною пресою. Про нього написали майже 30 видань Фінляндії, Португалії, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини та інших країн.

Гастрольну діяльність у Європі Hell:On розпочали ще у 2009-му. Відтоді вони виступали в Польщі, Нідерландах, Німеччині, Чехії та інших країнах. 

---

Panivalkova

Жіноче інді-поп-тріо самі про себе кажуть, що співають «у стилі чуттєвого мінімалізму». У своїй музиці дівчата використовують велику кількість інструментів: клавіші, кастаньєти, губну гармоніку, перкусію, барабани тощо. 

Будь-який свій виступ Ірина Кульшенко, Даша Пугачова та Іра Лузіна перетворюють на справжній перформанс із жартами та яскравими костюмами. Однак українські слухачі поки приймають Panivalkova стримано. Натомість в Європі у гурту вже є своя аудиторія.

Цього літа, протягом червня-липня, музикантки були в своєму першому турі Західною Європою. Загалом дівчата відвідали 13 міст Польщі, Німеччини, Люксембургу, Бельгії та Нідерландів. 

---

Mari Cheba

Український електронний гурт існує всього з 2015 року, однак вже встиг отримати позитивні відгуки на Заході. Солістка Марі Чеба отримала звання «найкращий жіночий вокал» серед виконавиць з Америки і країн Європи за версією Trip Hop Nation.

Окрім самої Марі, у гурті грають Валентин Латиш (клавішні) та Денис Рильков (електро-гітара). Гурт змішує різні стилі, створюючи свій власний. У написанні своєї музики Mari Cheba керуються інтуїцією. Усі пісні гурту – україномовні. У 2016 Mari Cheba презентували дебютний альбом IONA.

---

Jinjer

Ще один український метал-гурт, що виступає з сольними концертами за кордоном. Група Jinjer утворилася у 2009-му в Горлівці. А вже за 4 роки музиканти вирушили у свій перший інтернаціональний тур, виступивши протягом 20 днів у містах України, Молдови та Румунії. 

Через кілька місяців музиканти вже грали на опен-ейрах Румунії та Болгарії. Тоді ж, у 2013-му, Jinjer були названі найкращим метал-гуртом України.

А у квітні 2014-го Jinjer вирушили у турне на підтримку першого повноформатного альбому, відігравши концерти не лише в Україні, а й в Польщі, Чехії, Німеччині, Бельгії, Франції та Швейцарії.

---

Kozak System

Колишні учасники гурту «Гайдамаки» у 2012-му створили успішний музичний проект Kozak System, який став популярним як в Україні, так і за кордоном. На рахунку рок-музикантів – три повноформатні платівки. 

Kozak System співають ліричні та злободенні пісні українською та грають на акордеоні, гітарі, трубі та ударних. Вони дуже часто виступають у Польщі та співпрацюють з польськими музикантами. Загалом за 5 років існування гурту «Козаки» відіграли концерти у 18 країнах світу.

Так, у 2013-му, окрім виступів в Україні, Польщі та Німеччині, рокери представляли країну на Днях України у Великій Британії. А влітку 2015-го Kozak System стали хедлайнером чеського фестивалю Trutnoff разом із Prodigy, The Subways та Matisyahu. А цього літа музиканти вже встигли відіграти концерти в США, Німеччині, Польщі, а восени вирушать у Лондон, Дублін та Монреаль.

---

Brunettes Shoot Blondes

Хлопці з Кривого Рогу, що грають інді-поп та альтернативну музику, буквально прогриміли у 2014-му з кліпом «Knock Knock». Тоді їхнє відео, зняте за допомогою 14 пристроїв Apple, за перші 10 днів передивились понад 5 млн разів на YouTube.

Зарубіжна преса називала його сенсаційним, а усі відгуки були позитивними. Публікації про українців Brunettes Shoot Blondes з’явилися у Billboard, The Daily Mirror, USA Today, Mashable, Business Insider, Daily Mail та інших медіа. 

Але гурт утворився ще у 2010-му. До речі, вже тоді, на початку своєї кар’єри Brunettes Shoot Blondes виступали у Києві, а також тричі виїжджали до Європи із серіями концертів. Зокрема українські музиканти запалювали грали свою музику на фестивалям «Wybieram Wschod» у Познані (Польща), «OstAnders 2013» у Нюрнберзі (Німеччина) та «Eastern Hipsters» у Білостоку (Польща). Окрім фестивалів, Brunettes Shoot Blondes давали концерти в Польщі та Німеччині.

Поки на рахунку Brunettes Shoot Blondes один альбом — «Bittersweet». До речі, однойменний кліп музиканти знімали у партнерстві з німецьким виробником автомобілів «Opel».

espreso.tv

12 українських гуртів, яких полюбили закордоном – COMA

Поки в Україні продовжують обурюватись через нібито брак якісної вітчизняної музики, в українських музикантів з’являються шанувальники за кордоном
Рок, альтернатива, електро та метал – усе це дуже добре звучить по-українськи. Молодих музичних гуртів, що грають якісну музику, стає все більше. От тільки в самій Україні надмірною увагою їх не балують. Зате схвальні відгуки чи що важливіше – кількість завантажень їхніх пісень чи повні зали на концертах, можна побачити за кордоном.

Українську музику почули, українську музику хочуть чути. Цікаво, що у творчості деяких гуртів, які користуються популярністю у західних слухачів, наявні українські етно-мотиви. Серед улюбленців зарубіжних меломанів є також і ті музиканти, які співають виключно українською.

Еспресо.TV підготувало добірку українських виконавців, які за кордоном не менше, а часто і більш популярні, аніж в Україні.

Zapaska

Дует Павла Нечитайла та Яни Шпачинської, який грає етно-електронну музику та інді-поп, існує з 2009 року. Їхня музика відрізняється оригінальністю виконання: свої композиції Zapaska створюються за допомогою зациклювання та міксування музичних фраз.

Гурт вже має два міні-альбоми та дві повноформатні платівки. Однак за кордоном вони більш популярні, аніж в Україні. Так, у 2014-му їхня композиція Shkolyarska потрапила до списку пісень, які особливо вразили протягом року. Перелік був складений оглядачем Euronews Робертом Хаквіллом та опублікований на офіційному сайті телеканалу.

У 2015-му їхня композиція “Літак” на слова Богдана-Ігоря Антонича, яка увійшла до першого альбому, стала саундтреком до американського короткометражного фільму вашингтонського відео-журналу Freehub Magazine. Музику Zapaska використовували також чеські кінематографісти для фільму, який вийшов там у прокат.

А британське видання Overblown назвало їхній останній альбом Pomalu найкращим релізом-2016 на пострадянському просторі.

[soundcloud url=”https://api.soundcloud.com/tracks/144904494″ params=”color=ff5500&auto_play=true&hide_related=false&show_comments=true&show_user=true&show_reposts=false&visual=true” width=”100%” height=”450″ iframe=”true” /]

“ДахаБраха”

Вони вже давно підкорили закордон та виховали там цілу армію фанатів української етно-музики. Група, організатором і художнім керівником якої є Владислав Троїцький, створила власний стиль – етно-хаос.

До складу гурту входять Ніна Гаренецька, Ірина Коваленко, Олена Цибульська та Марко Галаневич. Вони виконують українські народні пісні в автентичній манері, поєднуючи їх зі звучанням широкої низки інструментів із різних куточків світу.

“ДахаБраха” виступали на найвідоміших фестивалях світу – Glastonbury, Sziget, Helsinki Festival, Med, Mundial, Oslo World Music Festival, Dublin World Music Festival, Fusion, GlobalFEST та багатьох інших по всьому світі.

Саме “ДахаБраха” стали єдиними представниками з України у легендарному шоу “Later… ” with Jools Holland на BBC, а також були в ефірах радіо KEXP та NPR. До речі, композиція “Шо з-под дуба” стала саундтреком до серіалу “Фарго”, який продюсують культові режисери Ітан та Джоел Коени.

Гурт “ДахаБраха” називають послом України в світі. Музиканти виступають у Колумбії, Бразилії, Мексиці, США, Канаді, Китаї, Малайзії, Південній Кореї, Австралії, Новій Зеландії та в більшості країн Європи.

ONUKA

Ще один український гурт, який підкорив закордонних слухачів, використовуючи у своїй творчості знову ж таки фольклорні мотиви. ONUKA грає електро-фолк, поєднуючи електронну музику та народні інструменти.

Вокалісткою гурту, автором текстів, головним автором ідей є Наталія Жижченко. Вона також грає на сопілці, окарині, свистульці, омнікорді, невеликих перкусійних інструментах та керує відтворенням семплів. Головним композитором, саунд-продюсером, аранжувальником та арт-директором проекту є Євген Філатов.

ONUKA виступали на фестивалях Sziget та Eurosonic у Нідерландах. Але найбільший успіх у закордонної аудиторії музиканти отримали після виступу разом з оркестром НАОНІ на Євробаченні-2017 як запрошений гість. Український гурт розхвалили як іноземні слухачі, так і преса.

Музичне британське видання NME охарактеризувало виступ ONUKA як найкращий номер вечора: “12 балів від нас”. Але більш показовим стало потрапляння останнього ЕР “Vidlik” у чарти iTunes багатьох європейських країн. Ба більше, за кілька діб міні-альбом посів першу сходинку електронних чартів iTunes у Британії, Польщі, Німеччині, Данії, Нідерландах та Швеції. Він також опинився на другій позиції у Бельгії, на третій – у Франції та Швейцарії та на четвертій в Австралії.

Джамала

Завдячує Євробаченню популярністю на Заході і українська співачка кримськотатарського походження Джамала (справжнє ім’я – Сусанна Джамаладінова). Артистка представляла Україну на пісенному конкурсі у 2016 році у Стокгольмі, де виборола перемогу з піснею “1944”.

Успіх на Євробаченні допоміг Джамалі підписати контракт з всесвітньовідомим лейблом Universal Music Group. У червні минулого року Universal Music Denmark випустив альбом української співачки “1944” в Європі. До платівки увійшли 12 композицій: вісім англійською і три українською мовами.

Реліз цього ж альбому в США відбувся у липні того ж року. В Америці його здійснила компанія Republic Records, що входить до Universal Music Group і працює з такими артистами, як Ariana Grande, Drake, Florence + The Machine, John Newman, Nickelback, Nicki Minaj, The Weeknd та інші.

Окрім того, що платівка Джамали продається тепер по всьому світу, сама артистка також виступає з концертами в країнах Європи.

Sinoptik

Рок-гурт, створений 5 років тому в Донецьку, в Україні відомий набагато менше, ніж за її межами. Тріо, до складу якого входять Дмитро Синоптик, Дмитро Сакір та В’ячеслав Лось, грає альтернативну та інді-рок-музику. Вони записали вже три студійні альбоми.

Фронтмен гурту Дмитро Синоптик до Sinoptik грав у кількох гуртах у Лондоні та навіть виступав на Reading Festival. У травні 2016-го Sinoptik представили Україну в фіналі міжнародного конкурсу The Global Battle Of The Bands в Берліні, і стали першим українським гуртом, що посів перше місце і отримав звання Найкращого нового рок-гурту світу.

А ще до перемоги у GBOB українці здійснили успішний європейський тур, після якого їх стали частіше запрошувати виступати в Європі. Минулої осені вони влаштували європейський тур на підтримку нового альбому “Interplanet Overdrive”, охопивши міста Австрії, Болгарії, Словаччини, Румунії, Чехії та Греції.

Зараз Sinoptik частіше можна побачити на закордонних концертах, адже в Україні, на жаль, нові українські гурти користуються меншим попитом.

Stoned Jesus

Це тріо грає психоделічний та блюз-рок. За 8 років існування колективу музиканти випустили три повноформатні платівки та один ЕР. Їхній альбом The Harvest, який вийшов у 2015-му, потрапив до багатьох топів Західної Європи.

Створений у 2009 році, гурт Stoned Jesus практично одразу зайнявся гастрольною діяльністю, відвідавши з концертами не лише Україну, а й Західну Європу. На їхньому рахунку – релізи трьох альбомів на вінілі та синглу в Німеччині, виступи у 22 країнах.

Після щільного гастрольного графіку в Європі хлопців запрошували з концертами до США, Британії та на один з найбільших рок-фестивалів – Hellfest-2016 (Франція). Stoned Jesus стали першим українським рок-гуртом, який об’їздив з туром Південну Америку. За 8 днів музиканти відіграли концерти у Чилі, Аргентині та Бразилії.

Hell:On

Метал-гурт із Запоріжжя існує з 2005 року, однак, попри велику кількість позитивних відгуків за кордоном, в Україні Hell:On відомі мало.

На рахунку гурту, окрім демо та міні-альбомів, 5 повноформатних платівок. До речі, два альбоми – “Hunt” (2013) і “Once Upon A Chaos” (2015) – були випущені на німецькому лейблі Ferrrum.

Останній альбом був дуже розхвалений західною пресою. Про нього написали майже 30 видань Фінляндії, Португалії, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини та інших країн.

Гастрольну діяльність у Європі Hell:On розпочали ще у 2009-му. Відтоді вони виступали в Польщі, Нідерландах, Німеччині, Чехії та інших країнах.

Panivalkova

Жіноче інді-поп-тріо самі про себе кажуть, що співають “у стилі чуттєвого мінімалізму”. У своїй музиці дівчата використовують велику кількість інструментів: клавіші, кастаньєти, губну гармоніку, перкусію, барабани тощо.

Будь-який свій виступ Ірина Кульшенко, Даша Пугачова та Іра Лузіна перетворюють на справжній перформанс із жартами та яскравими костюмами. Однак українські слухачі поки приймають Panivalkova стримано. Натомість в Європі у гурту вже є своя аудиторія.

Цього літа, протягом червня-липня, музикантки були в своєму першому турі Західною Європою. Загалом дівчата відвідали 13 міст Польщі, Німеччини, Люксембургу, Бельгії та Нідерландів.

Mari Cheba

Український електронний гурт існує всього з 2015 року, однак вже встиг отримати позитивні відгуки на Заході. Солістка Марі Чеба отримала звання “найкращий жіночий вокал” серед виконавиць з Америки і країн Європи за версією Trip Hop Nation.

Окрім самої Марі, у гурті грають Валентин Латиш (клавішні) та Денис Рильков (електро-гітара). Гурт змішує різні стилі, створюючи свій власний. У написанні своєї музики Mari Cheba керуються інтуїцією. Усі пісні гурту – україномовні. У 2016 Mari Cheba презентували дебютний альбом IONA.

Jinjer

Ще один український метал-гурт, що виступає з сольними концертами за кордоном. Група Jinjer утворилася у 2009-му в Горлівці. А вже за 4 роки музиканти вирушили у свій перший інтернаціональний тур, виступивши протягом 20 днів у містах України, Молдови та Румунії.

Через кілька місяців музиканти вже грали на опен-ейрах Румунії та Болгарії. Тоді ж, у 2013-му, Jinjer були названі найкращим метал-гуртом України.

А у квітні 2014-го Jinjer вирушили у турне на підтримку першого повноформатного альбому, відігравши концерти не лише в Україні, а й в Польщі, Чехії, Німеччині, Бельгії, Франції та Швейцарії.

Kozak System

Колишні учасники гурту “Гайдамаки” у 2012-му створили успішний музичний проект Kozak System, який став популярним як в Україні, так і за кордоном. На рахунку рок-музикантів – три повноформатні платівки.

Kozak System співають ліричні та злободенні пісні українською та грають на акордеоні, гітарі, трубі та ударних. Вони дуже часто виступають у Польщі та співпрацюють з польськими музикантами. Загалом за 5 років існування гурту “Козаки” відіграли концерти у 18 країнах світу.

Так, у 2013-му, окрім виступів в Україні, Польщі та Німеччині, рокери представляли країну на Днях України у Великій Британії. А влітку 2015-го Kozak System стали хедлайнером чеського фестивалю Trutnoff разом із Prodigy, The Subways та Matisyahu. А цього літа музиканти вже встигли відіграти концерти в США, Німеччині, Польщі, а восени вирушать у Лондон, Дублін та Монреаль.

Brunettes Shoot Blondes

Хлопці з Кривого Рогу, що грають інді-поп та альтернативну музику, буквально прогриміли у 2014-му з кліпом “Knock Knock”. Тоді їхнє відео, зняте за допомогою 14 пристроїв Apple, за перші 10 днів передивились понад 5 млн разів на YouTube.

Зарубіжна преса називала його сенсаційним, а усі відгуки були позитивними. Публікації про українців Brunettes Shoot Blondes з’явилися у Billboard, The Daily Mirror, USA Today, Mashable, Business Insider, Daily Mail та інших медіа.

Але гурт утворився ще у 2010-му. До речі, вже тоді, на початку своєї кар’єри Brunettes Shoot Blondes виступали у Києві, а також тричі виїжджали до Європи із серіями концертів. Зокрема українські музиканти запалювали грали свою музику на фестивалям “Wybieram Wschod” у Познані (Польща), “OstAnders 2013” у Нюрнберзі (Німеччина) та “Eastern Hipsters” у Білостоку (Польща). Окрім фестивалів, Brunettes Shoot Blondes давали концерти в Польщі та Німеччині.

Поки на рахунку Brunettes Shoot Blondes один альбом – “Bittersweet”. До речі, однойменний кліп музиканти знімали у партнерстві з німецьким виробником автомобілів “Opel”.

Приєднуйтеся до нас у Telegram!

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

coma.in.ua

Українські етно-гурти, які популяризують давні традиції української музики

Підписуйтеся на наш канал в Telegram та сторінку в Instagram

Вони відроджують давні традиції української музики з її містикою та глибиною. І роблять це так, що під їхні ритми легко затанцюють сучасні клуби!

Йорий Клоц (Львів)

Joryj Kłoc (Йорий Клоц) – ватага з міста Лева, яка на підмостках коїть “шалену розруху”! Хлопці вичавили забійний рок-н-рол і драм-н-бас із наших давніх гудúл. В їхніх руках по-сучасному задзеленчали:

− бýхало (бубен, у який століттями товчуть славетні карпатські троїсті музики)
− рéля (колісна ліра, що ïï використовували лірники-кобзарі)
− контрагуслі (гуцульська назва альта)
− акустична гітара (якої наші троїсті музики й близько в очі не бачили! 🙂 )

Назва Joryj Kłoc походить з таємної мови (арґо) закритих братств незрячих лірників і кобзарів, що мали свої закони та літописну спадковість, яка сягала глибини віків й повноцінно протрималася до 1930-х років ХХ століття − коли більшовицькі репресії перемололи чи не усіх живих тоді лірників України… На тій таємній лірницькій говірці слово JORYJ [йорий] − означало: поважний, шанований; а також: шалений, навіжений, бунтарський, несамoвитий, відчайдушний, шибай-голова, запеклий. А KŁOC (зустрічається вимова як [клоц], так і [клЬоц]) − шмат, кавалок, кусень; або ж − чоловік, старець, мудрець, знавець, велет.

ДахаБраха (Київ)

“ДахаБраха” – це багаторічний експеримент у царині космології людської душі. Він ґрунтується на вірі наших предків, теорії хаосу та метафізиці пісенної творчості народів світу. Із цього синтезу і бажання створювати музику не лише усвідомленою, але й натхненною, група “ДахаБраха” виокремила свій стиль, з якого, власне, формується новий епос. Героями нового епосу стають слухачі з чутливими серцями, в яких живуть відображення традицій, знань і сили минулих поколінь. Залишаючись на позиції медіума, гурт вдається до мови музики для того, щоб спонукати людину до взаємодії з її власною полумёяною енергією.

У складі трупи театру “ДАХ” гурт виступив на багатьох театральних фестивалях, з концертами він з’являвся на Womad, GlobalFEST, Helsinki Festival, Med, Mundial, Oslo World Music Festival, Pohoda, Rudolstadt, WOMADelaide, Cinars, Dublin World Music Festival, Ethno Port, Сотворение Мира, Этномеханика та інших музичних фестивалях в усьому світі.

Живий дух у композиціях “ДахиБрахи”, дитяча щирість і відвертість її учасників на фоні скреготу жорнових каменів сучасного суспільства – власне це і є метафізика, екстракт сонця, сіль землі.

&nbsp

Фолькнери (Київ)

“Фо́лькнери” — український фрі-фолк гурт з Києва, що поєднує у своїй діяльності музичну, етнографічну, туристичну та кінематографічну складові. Назва Фолькнери походить водночас від прізвища американського письменника Вільяма Фолкнера та терміну “фольклор”. За словами Володимира Муляра, під час велоподорожі до Абхазії, в період пошуку назви для гурту до нього уві сні з’явився сер Вільям Фолкнер, запропонувавши використати для назви його прізвище. За дивовижним збігом воно виявилося співзвучним з терміном “фольклор” — предметом діяльності гурту.

Гич Оркестр (Львів)

“Гич-оркестр” зі Львова делікатно грає екстравагантну музику, співає пісні несправедливо призабутих поетів, як-от Тичина та Сосюра, творить композиції на лірику Мар’яна Пирога й активно переосмислює народну творчість. Він шанує традицію, але при цьому його музика народжується у радості експерименту.

В “Оркестрі” грають вісім хлопців, які своїми інструментами й голосами дарують щастя слухачам тут і тепер. Зрештою, саме слово “гич” – це вигук радості та захоплення.

Бурдон (Львів)

Бурдон — музичний етно-гурт, створений у 2002 році. Виконує музику, інспіровану переважно східно-європейським і, зокрема, карпатським фольклором, проте джерела його натхнень розташовані на теренах мало не цілої Європи – від Скандинавії до Балканів.

Задля кращого відтворення давнього та живого звучання етнічної музики, гурт використовує народні інструменти, часто досить незвичні, як от давня фіделя, балканська бузукі й тапан, українська ліра колісна, східна дарабука тощо. Та попри фольклорні впливи музиканти домагаються сучасного, свіжого трактування традиційної музики, не претендуючи на автентичну відповідність матеріалу.

Термін “бурдон” означає постійний звуковий тон на фоні мелодії, частіше в музиці давній фольковій або в будові народних інструментів (дуда, ліра колісна, дримба).

Джерело: uamodna.com
Зображення-обкладинка: Фолк-група “Талица”

Новини партнерів:

lviv1256.com

гурти, які відроджують традиції української музики – Україна для українців

Фолк-рок – це прадавня атмосфера української пісні з переливами рокових рифів. Генетичний код нації захований у текстах гуртів, про які ми говоритимемо далі. Більшість із них були лауреатами «Червоної рути». Їх можна почути не на радіо, а на фестивалях, їм не властива попсова мішура, на противагу чому вони поширюють рідне та народне. Це перелік відомих і призабутих на українських теренах етно-рок гуртів.

Вій (1991)

Для музичних гурманів та поціновувачів ліро-фаталістичних пісень гурт Вій буде правильним вибором. Творчість Вія звертається до міфології, язичництва та слов’янського фольклору. Гурт характеризує свою музику як «dark ethno fusion». Етно-роковий стиль Вія має в собі елементи психоделіки. За своє довге існування гурт випустив небагато альбомів, його діяльність переривалась, наслідком чого є те, що на сьогодні Вія лише зрідка можна почути на фестивалях. Хоча енергетика етнічної сакральності такої музики, безперечно, варта уваги.

Гайдамаки (1991)

Актус, які через 10 років стали Гайдамаками – всесвітньовідомий гурт, ветерани сцени та висококласні музики. Їхня творчість – синтез фолку, року, ска, реггі, панку та абу. Гурт формувався в часи становлення української свідомості, помітно вплинувши на цей процес. Знакова особистість, Олександр Ярмола, у 93-му змінює стиль з блюз-року на альтернативу. У цей період гурт розробляє різномовну пісенну програму. Одна з таких – «Фрески ускользающего мира» – стала поворотною для Гайдамак, адже нею музиканти впустили у свою творчість світову фолк-музику. Гурт пройшов довгий шлях становлення та змін.

Мандри(1997)

Спершу звучання гурту було суто акустичне, згодом додався акордеон, новий барабанщик та бас-гітарист, з якими гурт набуває фактурності. Музика Мандрів – це суміш фолку, французького шансону, міського романсу, блюзу та реггі. На початку свого існування гурт часто мандрував з виступами по українських та зарубіжних фестивалях: «Sziget Fesztivál» , «Rock-Київ», «Слов’янський базар», «Рок-Екзистенція», «Країна мрій». У 2013 лідер гурту Фома разом з акордеоністом Данилом Денисовим створює проект «Фома – шансон». «Шансон – лірична пісня про життя. Наприклад, французький шансон – якісна музика, яку обожнюють мільйони. Шансон може описувати будні моряка, вчителя чи батяра…», – каже Сергій Фоменко для rozmova.wordpress.com.

Перкалаба(1998)

За своє довге існування гурт записав 6 альбомів. Стиль франківської Перкалаби зазнав трансформації: від реггі, ска-панку і до традиційних гуцульських мотивів. Як стверджують самі учасники, їхні тексти не обтяжені смисловими повідомленнями до слухачів. Гурт підкреслює свою схильність до простоти у звучанні, легкості та гумористичності.

Тінь Сонця(1999)

«Колись, за часів Помаранчевої революції, Тінь Сонця були цілим рухом людей, які вболівали за Україну»
Олексій Василюк

Гурт був заснований братами Василюками у 1999-му. Тоді Тінь Сонця грав альтернативний рок. Зі зміною світогляду вокаліста зароджується волелюбний folk-metal, чи то «Козацький рок» як невід’ємна риса сучасного характеру Тіней Сонця. У пошуках нового звучання гурт додає бандуру, скрипку та піаніно. Склад зазнавав частих змін. Врешті-решт Тінь Сонця додав харду з допомогою трьох гітар, бандури та ударних.

«Хеві – метал в широкому розумінні дуже співзвучний з українським фольклором. Я інколи навіть жартую, що хеві – метал придумали козаки. Певною мірою так і є. Дуже багато наших пісень легко покласти в формат Iron Maiden», – Сергій Василюк для Daily Metal.

Гуцул Каліпсо(1999)

Тріп-хоп, натхненний Братами Гадюкіними, гуцульське коріння, буковинський фолк та реггі – у цьому весь Гуцул Каліпсо. «Гуцули» вміють запалити публіку. Вокаліст Богдан Федчук колись казав: «Наша фішка – це контраст, класна музика і під неї соціальний текст». Гурт часто виступав на просторах рідних фестивалів, а також близького зарубіжжя. Зокрема на Арт-Полі, Рок-Екзистенції, Шешорах, Країні Мрій, GBOB, Захід Фесті, Таврійських Іграх та ін. Перший альбом «Рекет – гангстера» «Гуцули» випустили у
2007-му.

ДримбаДаДзига (2006)

«Уяви, що ти береш голку і робиш вишиванку на власному тілі, на задньому фоні палають вітряки, а небом поміж зір літають душі предків» – Ю. Вовкогон.

Творчість гурту наповнена українськими ритмами та мелодикою. Створений з ініціативи бас-гітариста Олександра Новіченка, за час свого існування ДДД відвідав велику кількість європейських та українських фестивалів. У 2008-му вийшов перший диск групи «Славське Rock 2007 Live».

Joryj Kłoc (2008)

На арго давніх лірників та кобзарів Joryj Kłoc звучав як «поважний, шанований чоловік», або ж: «Запеклі Перці». Гурт розпочинав свою творчість як електронний проект з додаванням давнього українського мелосу. У сучасному складі Joryj Kłoc грає з 2010 року. «Клоци» кажуть про власну музику так: «Український обрядовий хіп-хоп дайбоже-етно-чорт». У 2013 вони видали свій перший «Цілий» альбом.

Чумацький шлях (CH.SH) (2008)

«Дні проведені на репетиціях – ось наш талісман», – каже Сергій Строян, після перемоги гурту на всеукраїнському конкурсі «Червона рута» у 2011 році. Чумацький Шлях – це шалений ритм, динаміка, етнічні мотиви, поєднані з важким роком. Речитатив у піснях гурту дечим схожий на стиль ТАРТАКа, проте з помітним індивідуалізмом. З 2008 року гурт плідно працював над створенням двох альбомів (Lorela, 2013 та Самурай, 2015), гастролював рідними теренами й зарубіжжям та записав відеокліп.

Rock–H (Рокаш) (2008)

Вони постійні учасники фестивалів, «купа» (угор. rakás) музик з унікальним стилем, говором і харизмою. 2010 рік став проривом для Рокаш. Гурт часто виступав на фестивалях: Славське Рок, Потяг до Яремче, Берегфест, «Global battle of the bands» та вигравав у музичних конкурсах. Відтоді вони не зникають з фестивальних афіш.

Один в каноє (2010)

Інді-фолк гурт, раніше широко відомий у вузьких колах, а після виступу на Х-Факторі популярний і серед старшого покоління. Спів, перкусія та гітара – тріо, чия творчість базується на ніжному й глибокому вокалі Ірини Швайдак.

Гич-оркестр (2011)

Відносно молодий гурт, який почав активно працювати з 2012 року, хоча з часом збавив темпи. Гич-оркестр експериментує з народною музикою, пише композиції на вірші наших поетів та вокаліста Мар’яна Пирога. 24 січня музиканти презентували свій перший «Цілий альбом».

The Doox (2014)

Найбільша частка пісень гурту родом з Полісся. Як говорять учасники, працюють вони в гармонії, ще зі студентства захоплюються фольклористикою та перероблюють українські пісні на сучасний лад. The Doox – нове явище у світі української етно-рок музики. За короткий час вони відвідали гучні українські фестивалі, записали демо-альбом та завоювали прихильність любителів свого, рідного та драйвового.

Що як не фолк-музика може нагадати нам про власне коріння та традиції? Та якщо вже фолк-рок, то це ще краща площина для глибокого занурення в дикі етнічні мотиви. Насолоджуйтесь своїм, переосмислюйте спадщину, усім Peace!

Автор: Річняк Ольга

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть «Ctrl+Enter»

uaua.top

Воплі Відоплясова — Вікіпедія

Воплі Відоплясова (також Vopli Vidopliassova, VV та ВВ, з російської Вопли Видоплясова) — український рок-гурт, створений у 1986 році. Лідером гурту є вокаліст Олег Скрипка. «Воплі Відоплясова» є засновниками українського рок-н-ролу та неостилю етно-рок. Саме вони першими заспівали рок українською за межами України.

Заснування[ред. | ред. код]

Засновниками гурту стали гітарист Юрій Здоренко і басист Олександр Піпа, які до цього з 1984 року грали хеві-метал в гурті «SOS». Переломним моментом для друзів музикантів став 1986 рік, коли сталася зустріч Здоренко і Піпи з музикантом-шоуменом Олегом Скрипкою. Четвертим учасником «ВВ» став ударник Сергій Сахно. Назву нового гурту запропонував Олександр Піпа, що у той час зачитувався Достоєвським: Відоплясов — одержимий літературною діяльністю лакей з «Села Степанчикова та його мешканців». Свої опуси, сповнені зойками душі, він називав «Воплями».

Музика гурту відчула помітний вплив рок-н-ролу, панку і різноманітних етно-стилів. Національного колориту додавало використання української мови. Музичної освіти ніхто з «ВВ» не має. Скрипка прийшов в рок-н-рол з театру і з військового заводу, де після навчання в Київському політехнічному інституті працював інженером. Здоренко був водопровідником. Сахно вчився барабанної справи в ударника київського мюзик-холу. А Піпу вигнали з музичної школи ще в молодших класах. «Я жодного разу не зустрічав басиста, який грав би гірше за мене», — чесно признається Олександр.

У 1987 році «ВВ» дебютували на фестивалі Київського рок-клубу, відразу взявши приз «Гурт року». «Піснею року» став їх «Плач Ярославни». У першій концертній програмі колективу звучали пісні «Товариш майор», «Розмова з Махатмою», «Були деньки» і «Танці». Саме «Танці» стали неофіційним гімном гурту. Цей твір перетнув кордони республіки і познайомив решту міст Радянського Союзу з багатообіцяючими дебютантами з Києва. У 1988 році «Воплі» разом із земляками з «Колезького асесора» і «Рабботи Хо» організували так звану «Рок-артіль» і почали гастролювати по країні. Відбулися концерти на вільнюському «Рок-форумі-88» (диплом фестивалю), дебют в московському БК ім. Горбунова, зйомки у французькому фільмі «Рок довкола Кремля», де «ВВ» символізували національну українську рок-музику, виступи на фестивалях «Київ — Варшава», «Рок-сирок». Скрізь концерти проходили з незмінним успіхом, а в Україні «ВВ» стали практично національними героями.

Європа[ред. | ред. код]

У 1990 році «ВВ» провели гастролі по європейських країнах, де їхня слов’янська екзотика припала до смаку. Особливо шоу у виконанні Олега Скрипки полюбилося французам, які в березні 1990-го запропонували гурту контракт на випуск декількох компакт-дисків. Запис одного з французьких концертів в 1991 році вийшов на диску «Або-або», який став дебютним вініловим релізом нової незалежної фірми «Буротіна Продакшн» і першою довгограючою платівкою «ВВ».

У 1991 році двоє з «ВВ» — Скрипка і Піпа — переїжджають до Парижа. Творче відрядження затягнулося на п’ять років. Скрипка знаходить постійну роботу художнього керівника дівочого хору в паризькому театрі Філіппа де Куплє. «ВВ» стали інтернаціональним квартетом, коли в склад влилися гітарист Філіпп Можа і барабанщик Стефан Муфліє. У такому вигляді команда інколи виступала в клубах Парижа і пару разів навіть була з концертами в колишньому Радянському Союзі. «Французький період» продовжувався до 1996 року. «Напевно, тепер вже ні за що у світі не став би жити в Парижі. Складне місто для життя», — говорив Скрипка через декілька років після повернення.

Повернення[ред. | ред. код]

Після повернення до Києва, гурт відправив додому французів, поповнивши склад Сергієм Сахном і новим гітаристом Євгеном Рогачевським. Колишній лідер гурту «Раббота Хо» Сергій Попович був узятий на посаду саунд-продюсера.

У 1997 році був підписаний довгостроковий контракт з компанією Gala Records, що видала альбом «Музіка» з новими суперхітами «Весна» і «Юра».

У 1998 році побачив світ диск «Країна мрій», значну частину якого склали композиції початку 90-х років. Подібній практиці «ВВ» вірні досі: у нові альбоми неодмінно входять декілька архівних записів.

Наступна пластинка «Хвилі Амура» вийшла на початку 2000 року. Разом зі свіжими хітами «Любов» і «Були на селі» сюди увійшли і декілька дуже старих пісень, наприклад, «Розмова з Махатмою», але особливо «ВВ» порадували новою композицією «День народження» — успіху пісні дуже посприяв вдалий відеокліп з сюжетом у дусі індійських кінофільмів. Хлопці мали гарний вигляд в образах гарячих індійських парубків.

У 2000 році «Воплі Відоплясова» побували на гастролях в Ізраїлі і США, а також виступили перед американським президентом Білом Клінтоном під час його офіційного візиту в Україну.

У 2004 році гурт взяв участь в Помаранчевій революції.

У 2006 році виходить студійний альбом «ВВ» під назвою «Були деньки», присвячений 20-річчю гурту. У січні 2007 року колектив покидає Олександр Піпа.^[1] У ювілейний тур по містах України з гуртом вирушає новий басист Олексій Мельченко.

У 2008 році гурт записує рок-версію Державного гімну України, а також випускає подвійний концертний альбом, що відтворює виступ колективу на фестивалі «Рок Січ».

Напередодні нового 2009 року виходить сингл з новим потенційним хітом — піснею «Ладо».

У 2009 році гурт брав участь у нацвіборі на «Євробачення», проте знявся з конкурсу напередодні півфіналу^[2](рос.) через незацікавленість потенційних спосорів.

2013[ред. | ред. код]

«ВВ» стають учасниками першого російського «випуску» популярного міжнародного фестивалю світової музики World of Music, Art and Dance (WOMAD) Russia, який пройшов у Кисловодську з 20 по 22 вересня 2013.^[3] З 20 жовтня цього ж року гурт «Воплі Відоплясова» вирушає в тур містами України, в підтримку свого нового 10-го ювілейного альбому, що називається «Чудовий Світ».^[4] Ексклюзивна концертна презентація диску відбулася 28 листопада у Львові на майданчику Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької.

2014[ред. | ред. код]

У серпні 2014-го концерти «ВВ» в Москві та Кубані скасували без офіційного занесення музикантів до будь-якого «чорного списку»: «Ми вже в цьому списку і до Росії їздити не можемо. У нас були заплановані два концерти — на Кубані і в Москві. Їх скасували, тому що ми українці»^[5]

2015—2017[ред. | ред. код]

«Ми починали з панк-року, потім грали етно-рок, зараз експериментуємо з електронним та оркестровим звучанням — це пошук ідеальної музичної форми, — говорить Олег Скрипка. — Якщо ти не змінюєшся, не розвиваєшся — то зупиняєшся. Потреба кожного артиста — оновлюватися, рости професійно. Навіть відомі пісні, котрі ми граємо багато років, завжди намагаємося виконувати по-новому, шукати інші варіанти подачі, аби пісня звучала яскраво», — говорить Скрипка.

В останні два роки ВВ багато гастролюють світом та Україною. Були на гастролях у США, Канаді, країнах Балтії, Данії, Німеччині та інших країнах.^[6]

У 2016 році ВВ відсвяткували тридцятирічний ювілей творчої діяльності та 10 березня зіграли великий ювілейний концерт у Палаці спорту^[7]. Він став початком всесвітнього ювілейного туру «ВВ XXX». Музиканти зіграли концерти в Америці, Канаді, Англії, Латвії, Франції Греції та Білорусі.^[8]

Олег Скрипка багато разів виступав перед українськими бійцями на передовій, зокрема у Дебальцевому, у прифронтових містах та селах, у госпіталях. Влітку 2016-го «Воплі Відоплясова» здійснили «Фронтовий тур ВВ», виступивши перед бійцями на передовій у Мар’їнці, Костянтинівці та Селідово.^[9]

В травні 2017 гурт залишив басист Олексій Мельченко. На його місце прийшов молодий басист з групи Animals session Микола Усатий.

Сьогодні «Воплі Відоплясова» — один з найпопулярніших у світі українських рок-колективів, що дає до 200 концертів на рік і, за словами відомого російського журналіста Артемія Троїцького, є «еталоном „живо-концертного“ східнослов’янського рок-бенда, і еталоном досі неперевершеним».

2018—2019[ред. | ред. код]

На початку 2019 року гурт презентував свій новий сингл «Лазня».^[10]

Теперішні учасники[ред. | ред. код]

Колишні учасники[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Концертні альбоми[ред. | ред. код]

Збірки реміксів[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

DVD[ред. | ред. код]

Неофіційні альбоми[ред. | ред. код]

У відеокліпах ВВ простежується любов до українського автопрому. Так в кліпі на пісню Музіка можна побачити автомобіль ЗАЗ-1105 Дана [1], а в кліпі на пісню Полонина окрім автомобіля ЛуАЗ-1302 Волинь ще й трактор ХТЗ Т-150 і танк Т-64Б [2]. У одному з останніх кліпів на пісню Відпустка присутні два кабріолети на базі автомобілів ЗАЗ-965 та ЗАЗ-968 [3].

Рік	Назва пісні	Режисер(и)	Альбом
1989	«Танці»		Танці
1996	«Музіка»		Музіка
	«Весна»	Олександр Солоха
1997	«Горіла сосна»	Євген Митрофанов
1998	«Любов»		Хвилі Амура
1999	«День народження»	Ольга Столповська & Дмитро Троїцький
	«Були на селі»
2000	«Таємні сфери»
2001	«День нароDJення (remix)		День нароDJення
2002	«Світ»	Михайло Шелепов та Олег Лебідь	Файно
2003	«Полонина»	Михайло Шелепов
	«Сонячні дні	«Андрій Лебедєв
	«Зоряна осінь»	Ульяна Шишкіна
2006	«Пісенька»		Були деньки
	«Колискова»	Олег Цуріков
	«Катерина»	Роман Бондарчук & Олег Скрипка
2009	«Ладо»	Олег Скрипка & Віктор Скуратовський	Чудовий світ
	«Чіо Чіо Сан»	Олег Скрипка
2010	«Відпустка»
2012	«Щедрик»
2013	«Чудовий світ»
2015	« Талалай»[11]	Володимир Якименко

Лауреати премії YUNA

uk.wikipedia.org

Еней (гурт) — Вікіпедія

Не плутати з Enej.

Еней — український біг-біт-гурт^[1]. Перший рок-гурт в Україні, що виконував власні твори^[2]. Також займався обробками народних пісень^[1]. Експериментував у різних музичних жанрах. Зі складу колективу вийшло багато відомих потім митців: Тарас Петриненко, Руслан Горобець, Кирило Стеценко, Геннадій Татарченко^[3] та ін.

Створений наприкінці 1960-х років у Києві з учнів 9-го класу спеціальної музичної школи імені Миколи Лисенка^[3]. До першого складу гурту увійшли однокласники Кирило Стеценко (соло-гітара, скрипка, сопілка, вокал), Тарас Петриненко (вокал, клавішні), Ігор Шабловський (ритм-гітара, вокал, клавішні), Микола Кирилін (бас-гітара) та Олександр Блінов (ударні, ксилофон)^[1]. В репертуарі були різні пісні — від радянських шлягерів до Бітлз. Спочатку грали на акомпанементі вокальним дівочим групкам, але зрештою перейшли до власних композицій і обробок народних пісень^[3]. Перший виступ «Енея» на телебаченні відбувся в березні 1970 року і протягом двох років їх запрошували туди досить часто^[2]. 1971 року всі музиканти вступили до консерваторії. Виступи на телебаченні сприяли неабиякій популярності колективу — сотні дівчат надсилали їм листи-освідчення^[3].

Наприкінці 1971 року склад «Енею» зазнав змін — Петриненко та Блінов пішли працювати до нового гурту «Дзвони». В «Енеї» з’явилися Руслан Горобець та Костянтин Курко^[2].

Через рік з посади ЦК КПУ усунули Петра Шелеста. Через принципову українськомовність на «Еней» почались гоніння^[3]. Їх звинуватили в буржуазному націоналізмі, заборонили складати власні пісні та робити обробки народних, стерли всі їхні записи на радіо і телебаченні, і загнали гурт у підпілля, в якому він зміг проіснувати ще три роки^[2]. До того часу в гурті з’явились нові музиканти — Тарас Мельник, Євген Осадчий (бас-гітара), Володимир Давидов, Наталя Гура.

На початку 1975 року «Енеї» утворили зі «Дзвонами» новий ВІА «Візерунки шляхів», керівником якого став Володимир Ярликов, і записали на «Мелодії» платівку, яка містила й пісні з репертуару «Енея» — «Калина», «Марійка була». Того ж року «Візерунки шляхів» прийняли до «Укрконцерту», де вони під новою вивіскою «Гроно» проіснували ще рік^[2]. Музиканти «Енея» (востаннє вони збирались під цією назвою в 1977 році) пройшли через ВІА «Чарівні гітари», «Красные маки» і остаточно розлучилися в 1984 році.

Гурт розпочав зі своєрідних обробок фолку — українських народних пісень (зокрема — колядок у хоровому виконанні), а потім, після захоплення пізньою творчістю «Бітлз», взялися за аранжування творів Й. С. Баха і А. Хачатуряна^[2], працювли в стилях блюз, хард-рок, поп-рок, арт-рок. Потім, у середині 1970-х, перейшли до експериментів із фанком, соулом, джаз-роком. Окрім цього джерелами творчості «Енея» були твори Едварда Гріга, рок-гуртів Deep Purple(Діп Перпл), Led Zeppelin (Лед Зеппелін), Chicago (Чикаго), угорська музика.

Перший склад[ред. | ред. код]

• Стеценко Кирило — лідер-гітара, скрипка, сопілка, клавішні, губна гармошка, вокал
• Петриненко Тарас — вокал, клавішні
• Шабловський Ігор — ритм-гітара, бас-гітара, скрипка, вокал, клавішні
• Кирилін Микола — бас, вокал, контрабас, клавішні
• Блінов Олександр — барабани, ксилофон, клавішні, пантоміма, вокал
• Осадчий Євген — гітара
• Давидов Володимир — саксофон
• Гура Наталя — вокал

Інші учасники гурту[ред. | ред. код]

• Горобець Руслан — клавішні, вокал, сопілка, композиція
• Татарченко Геннадій — гітара, клавішні, вокал
• Курко Костянтин — барабани
• Мельник Тарас — клавішні, композиція
• Валерій Михалюк (гітара)
• Сергій Вірозуб (гітара)
• Андрій Турковський
• Володимир Солдатенко
• Юрій Василевич (саксофон)
• Володимир Копоть (труба)
• Федір Крижанівський (тромбон)
• Інна Гордига (віолончель) та ін^[1].

Багато з музикантів були випускниками Київської або Львівської музичних десятирічок^[1].

Після розпаду[ред. | ред. код]

Руслан Горобець став музикантом акомпанувального гурту Алли Пугачової «Рецитал». Грав разом з Петриненком у «Красных маках». Робив аранжування для Пугачової, Кіркорова, писав пісні для Доліної, займав досить помітне місце в московському шоу-бізнесі^[4].

Тарас Петриненко і Ігор Шабловський відродили гурт «Гроно»; Нині Шабловський проживає у США^[1].

Олександр Блінов став відомим музикантом, засновником і лідером ансамблю ударних інструментів «Парад віртуозів»; солістом-литавристом провідних симфонічних оркестрів України, доцентом НМАУ ім. Петра Чайковського й викладачем Київської музичної десятирічки^[1].

Кирило Стеценко став професійним скрипалем, був лауреатом всесоюзного конкурсу, працював у Рівненській філармонії, коментатором на телебаченні. Заслужений артист України, доцент НМАУ імені Петра Чайковського, тепер заступник завідувача кафедри менеджменту, завідувач секції шоу-бізнесу, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, Комітету з присудження Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, радник Міністра культури і туризму України)^[1]. На початку 1990-х Кирило Стеценко опікувався дубненським хард-роковим гуртом «Еней» — дворазовим дипломантом «Червоної рути» та засновником власного рок-фестивалю «Тарас Бульба»^[2].

Микола Кирилін одружився з композиторкою Іриною Кириліною^[5], пізніше став музикантом акомпанувального гурту «Рецитал» Алли Пугачової у Москві^[1]. Також працював директором у Леоніда Агутіна^[4].

Валерій Михалюк став орґаністом, солістом Національного будинку орґанної і камерної музики^[1].

Петро Пашков став джазовим піаністом і композитором^[1].

Федір Крижанівський став кандидатом мистецтвознавства, тромбоністом оркестру Національної опери України^[1].

Тарас Мельник — 1977 року на п’ятому курсі перед випускними іспитами Мельника виключили з консерваторії за буржуазний націоналізм та відправили на «виправні роботи» на завод, де він пропрацював два роки. Пізніше зміг закінчити консерваторію, але на аспірантуру вимушений був їхати до Московської консерваторії. Викладав у Київській консерваторії. 1989 року разом з Кирилом Стеценком та іншими товаришами зумів організувати та провести перший фестиваль україномовної музики «Червона Рута» у Чернівцях^[6].

• Enej — польський гурт.

uk.wikipedia.org

Грані (гурт) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Грані» — український поп-рок гурт створений весною 2011 року. Перший виступ групи відбувся 12-го липня. Цю дату всі і називають офіційним днем заснування групи.

Два товариши Володимир Глазунов(вокал-гітара) та Ігор Купрій(ударні), після багатьох репетицій проведених разом вирішили створити свій гурт. До гурту на роль вокаліста був запрошений Андрій Клочан(квітень 2011-грудень 2011). Після не довгих пошуків в інтернеті хлопці знайшли Василя Ткаченка(бас-гітара) який на першій же репетиції зміг показати свій рівень і відразу влитися в колектив. Назву гурту запропонував на той час вокаліст гурту Андрій Клочан. Отже склад сформувався, назва гурту є!!!!!!Настав час працювати!!!!!!Після багатьох репетицій хлопці врешті вирішили підкорювати сцену. Багато різних концертів, конкурсів, зустрічей!!!!!!!!Але не все йшло належним чином. Після багатьох сперечань та клопотань гурт покинув Андрій Клочан і разом з цим забрав з собою всі написані ним тексти пісень гурту. Але хлопці не втратили надії і почали стрімко працювати над новими піснями. Роль вокаліста зайняв Володимир Глазунов(грудень2011-до сьогодні). Години репетицій і гурт вирішує взяти соло гітариста. Майже відразу на це місце прийшов інститутський товариш Володимир Головач (січень2012-вересень2012). Почалась щільна робота над репертуаром. Постійні концерти, репетиції, записи демо пісень. Але в такому складі хлопці грали не довго. У вересні 2012 року гурт залишає Володимир Головач. І відразу після цього гурт закрився в собі. Багато часу хлопці проводили саме за написанням нових пісень, кожен хотів знову вийти на сцену але гурт не міг знайти достойного соло-гітариста. Але все частіше хлопці почали нагадувати про себе з приходом нового учасника. Роль нового соло-гітариста посів Павло Бахтін(вересень2013-до сьогодні). Хлопці нарешті почали повноцінні репетиції. На них чекало не мало роботи. Перший концерт у новому складі гурт Грані провів у грудні 2013 року, і майже відразу публіка відчула зміни. Новий рівень, нові пісні, новий звук. Гурт Грані провели декілька благодійних концертів, радіо ефірів а також почали запис свого першого альбому «Я полечу у небо».

Радіосингли[ред. | ред. код]

Міні-альбоми [EP][ред. | ред. код]

• 2012 — Я полечу у небо
• 2013 — Шуба

uk.wikipedia.org