Що означають візерунки стародавніх українських вишивок (фото)
Чи задумувались ви колись над тим, що означає червоний мак, вишитий на вашій сорочці, або чому на вишитому весільному рушнику часто зображають дубове листя? Насправді все це – дуже давні сильні символи, у зображення яких наші предки закладали певний зміст.
Перед вами – колекція знаків стародавньої української вишивки, яка була зібрана у 1993 році київським гуртком “Веретено”. Люди, які щиро цікавилися народним мистецтвом, перезнімали узори з дуже старих вишитих речей та досліджували значення візерунків, звертаючись до знань з історії, філософії, фольклору та етнографії. У цій колекції – найголовніші та найпоширеніші символи української вишивки. Вони укладені так, аби була змога побачити передовсім однокореневість, спорідненість символіки цілої України, єдність світосприйняття, що втілилася у магічних узорах-оберегах.
Через цю просту та водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, гілочок – розкривається ставлення українця до таких філософських категорій як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання. Символіка Води, Сонця, Землі переважає у вишивках гуцулів і слобожан, волинян і буковинців, бойків і подолян. Бо для нашого народу споконвіків ці поняття були святими.
Калина
Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження -Україна – Відродження.
Дуб і калина
Це мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Отже, хлоппі й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.
Виноград
Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.
Мак
З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.
Лілея
Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку любові та парування. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій. Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.
Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин, – порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.
Ружі
Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив ружі вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, ба навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Ружа – улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.
Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.
А на наступному візерунку троянди укладені в систему геометричного узору. Це не просто квіти – це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Ви, певне, помітили, що зорі з’єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон об’єднаного космосу.
Хміль
Берегиня
Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.
Берегине, хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя.
Ось ти, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Твоє віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки ти знаєш час того магічного помаху-засіву.
Птахи
Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишито рушник. Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але… все ще попереду. Бо “соловей щебече, собі пару кличе”. А про зозулю співають: “До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять”. Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.
Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок. Не забуваймо, що пава – це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому вона птах сімейного щастя. Недаремно ж дівчата Полтавщини у весільний вінок вплітали пір’я павича.
Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калину, або сидять в основі дерева-символу нової сім’ї.
З великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку. Саме вона турбується, щоб людина не пропустила благословенної пори для створення сім’ї та зміцнення господарства. Птахи – то символи людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево життя з трисутнім філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Розташовували їх при корені, середині стовбура і віття з обох боків дерева. Це свідчило про міцність та незнищенність роду.
Земля, Вода, Сонце і Вогонь
Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя,а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії.
З глибини минувшини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи – Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки – це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше. Але і сама Земля – складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний космічний Вогонь.
Зірки
Зірки, розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент – це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.
Зоряне небо. Зоряна сорочка. Космічна сорочка Київщини. Ось він, Всесвіт і людина в ньому. Лад. Погляньте самі на бруньки-рученята Берегиньок, вишитих по низу рукава. Одягнеш цю сорочку і відчуєш: я – частинка цього дивосвіту. Для того, щоб сорочка насправді вивела вас на космічні поля нашої Батьківщини, треба на плічку вишити 6 зоряних рядів, а на рукаві – 12.
Ламана гілка
На сорочці із Сумщини вишитий узір, що в народі зветься “ламана гілка”. А зображує вона не що інше, як створення із хаотичного космосу окремих зірок цілісної життєтворчої системи, нашої Галактики. Про це свідчать знаки плоду, передані у вишивці квадратиками, закладеними Всесвітом у пам’ять квітки-зірки.
Рости велика до черевика. Від черевика до чоловіка. От і виросла дівчина. Набрала сили й сонячна здатність життєтво-рення, закладена в ній Богом і батьками. Час братися до продовження роду.
Тому-то й сиплеться з тих квіточок-берегиньок насіннячко, готове прорости, тому й сидять поряд з ними на плічку пташечки з тим же насінням на хвостику. І голівок три в пташок недаремно. То ж бо мама, тато і дитятко. І все це тендітне земне життя тримає на собі могутній Світовий стовп, з невтомними павучками на ньому, що снують з хаосу космосу лад, і древні лілії, як знаки шлюбу, і, звичайно, знак роду. Та ще сережками вишитого космосу по три пари: чоловік-вогонь і жінка-вода. Ось і прочитана волинська сорочка, на якій укладено весь філософський, моральний і етичний космос української жінки.
За матеріалами книги “Знаки 155 стародавніх українських вишивок”
Символы украинской вышивки-тайный код предков
Украинская вышивка имеет очень давние корни, а символы в украинской вышивке имеют глубокое значение, это не просто красивые узоры, а магические значения, знания о которых были, к счастью, не полностью утрачены. Что же значат квадраты, треугольники, цветы и другие вышитые символы на рушныках и вышиванках наших предков?
Я давно хотела найти информацию о значении символов украинской вышивки и вот мне попалась статья, которую я привожу здесь полностью сохраняя авторство. Знакомимся с историей и значением символов в украинской вышивке вместе)
Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю.
Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.
Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово «вишивка» походить від «вишній», божественний і перекладається на грецьку як «космос».
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: «Я таку сорочку випишу». Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були «виписані» в орнаментах.
«Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо б виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією «розтинає», знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи — воду і вогонь» [Чумарна М. Код української вишивки].
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.
Коло
Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність. Загалом цей символ, що може зображатись у багатьох варіаціях, має чи не найбільше різноманітних значень. Круг із крапкою всередині є центром світобудови, в українській символіці – це також символ сонця. Круг як символ божественної чистоти для нас – це вінок нареченої. Коло як сонце із променями, що виходять на зовні, дарує силу та енергію. Водночас промені, обернуті всередину – навпаки забирають енергію, таке коло може символізувати пустоту.
«Чистий» символ кола нечасто можна зустріти саме у вишивці (більше на дерев`яних виробах чи у писанках), та він завжди присутній у поєднанні з іншими фігурами, як елемент складнішого візерунку. Круг можна розпізнати у Дереві життя, зокрема на весільних рушниках.
Квадрат
Ця фігура є однією із центральних в орнаментах багатьох культур. Вона символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає «земне поле». Квадрат в українській традиції є одним із символів землі. Ідея цієї фігури – у розмежуванні простору, виділенні якоїсь частини (поля). Духовно квадрат символізує Матерію, як коло – символ досконалості – дух. Тобто, квадрат протилежний до кола. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби…
Квадрати на вишивках можна зустріти розташованими у ряд в стрічкових композиціях, також як частини складніших елементів.
Світове дерево
Його ще називають Деревом життя. Цей символ зустрічається у мистецтві тих народів, модель світобудови яких містить три складових: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. В українській вишивці цей символ можна впізнати не лише у розгалуженому дереві (яке є як симетричним так і асиметричним), а й у колоску, снопі, гілці, навіть виноградній лозі. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Зустрічаються складнші композиції, де мотив дерева замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками – це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням самого життя.
Узори зі Світовим деревом найбільше пасували великим вишитим рушникам. Розмірами у 3-4 метри, вони прикрашали оселі та храми. (Найбільш поширеними були у Центральній Україні).
Ромб
Ромб є архаїчним знаком. Його пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. Та найцікавіше те, що в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут.
Ромб, або як його ще називають, Трипільський квадрат – це також образ борони – інструмента, що готує землю до засіву. Крім простого ромба на українській вишивці дуже часто зустрічається ромб з гачками (вусиками). Цей знак називають «жаба» і символізує він плодючість. Адже ця тварина у давніх віруваннях пов`язувалась із небесною вологою, яка дає життя.
[ad name=»my_blok_text_2″]
Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та на весільному одязі молодої. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини. Адже цей символ слугував сильним оберегом.
Трикутник
У давніх віруваннях це символ вузької брами, що веде до вічного життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного, підземного або невидимого, небесного або духовного. Це три стихії — вода, вогонь та повітря. Три рівні буття, тривимірність світу, Свята Трійця у пізнішій християнській релігії – про значення числа 3, яке відображає трикутник, нам відомо багато. Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак тризуб.
Трикутники, що доторкаються вершинами один до одного, нагадуючи «пісочний годинник», символізують Світ та Антисвіт. А місце їх дотику є своєрідним місцем переходу із одного світу до іншого. Інколи між трикутниками зображають лінію, що зветься «Кільцем Великого Світіння», яка символізує дзеркало, де один світ віддзеркалюється в іншому і навпаки. Такий символ часто прикрашає вишиті рушники Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини.
Шеврони
На старовинних українських вишивках ми бачимо подібні до трикутника фігури – шеврони – це ті ж трикутники, які не мають основи (незамкнуті). Ті з них, які обернуті вершиною вниз, означають жіночу, або матеріальну сутність, вершиною вгору – чоловічу, духовну. Шеврони з направленою вниз вершиною порівнюють з жіночим лоном, вмістилищем, у якому зароджується і виношується нове життя.
Лінійний орнамент із шевронів виглядає як зубчастий узор, ламана стрічка з ритмічним чергуванням. Шеврон із точкою перетину ліній вгорі вважається одним із найдавніших орнаментальних знаків, що зустрічався ще у малюнках палеоліту і означав гору або землю. Давні зразки вишитих рушників із символами шевронів були знайдені зокрема на Чернігівщині.
Спіраль
Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска. У спіралі наші предки бачили схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.
На давніх зразках зустрічався символ так званої трипільської спіралі – у вигляді кола чи півкола що поступово збільшується у діаметрі.
Хрест
Хрест (зокрема різні його модифікації) – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору.
Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.
Сварга
Відомий під назвою свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за сонцем. Сварга, повернута проти годинникової стрілки, вважалася символом оберегового духовного полум’я, а за годинниковою стрілкою – символом родинного вогнища.
Досить частим в українському вишитті (особливо на Правобережжі) є мотив так званої повної сварги (накладання лівооберненої свастики на правообернену). В народі його ще називають круторіжки. Це символ гармонії, створений двома врівноважуючими потоками. В українській вишивці він відомий ще як «колядник», знак єднання із мудрістю предків. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.
Ключі
Вишивальниці різних регіонів України називають цей символ по-різному: на Поділлі кажуть «гесики», на Наддніпрянщині «ключі», в інших місцях «вужі», «s-мотиви». За формою цей знак – половина свастики, візуально – половина вісімки (8). Тому йому приписують трактування як «шлях до досконалості». Символ S – хвиляста лінія. Це знак земних «важких» вод (відмінних від небесних), материнської вологи Землі. Знак води, яка дає життя урожаю. Одяг із «ключовими» символами здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів.
Дослідники кажуть, що у давнину для нашого народу символ сигма означав змію, яка асоціюється з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. Він являвся в образі блискавки на дощовому небі. Край подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що своєю силою оберігали материнську сутність.
Повна рожа
Рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері. Саме такий символ ми часто бачимо на іконах Богородиці.
Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – невипадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму. Людська зигота після поділу має саме 8 клітин, 8 енергетичних потоків, які надалі формують фізичну і духовну основу ембріона.
Кривий танець
Знак, який ще називають безконечником і меандром. Остання назва грецька і походить від місцевої ріки Меандр. Та вченими доведено використання цього символу на території України ще 20 тис. років тому. В давній українській символіці його більш м`які вигини асоціюють з водою, гармонійним плином життя. Він утворює «вічний» безконечний орнамент, який снується, наче нитка долі, але завжди повертається до Першоджерела. Він зображає життєвий шлях і водночас є символом вічного буття.
Називаючи такий орнамент кривим танком, його пов`язують із обрядовим танцем, який українські дівчата традиційно виконували навесні, заряджаючи своїми рухами землю. Найчастіше символ безконечника можна зустріти на вишивках Гуцульщини, Волинi, Київщини, Кубанi та Полтавщини. Меандрові візерунки часто прикрашали саме чоловічі сорочки, символізуючи на них силу і життєву енергію.
Різнобарв’я українських вишивок або 24 неповторні сорочки-вишиванки
Вишивка для українського народу невід’ємна частина культури та один з важливіших способів національного самовираження. Вишиті візерунки та орнаменти супроводжували українців від народження до останнього подиху.
За свідченнями вчених перші згадки про вишивки на території сучасної України датується задовго до нашої ери, а перші письмові згадки зустрічаються в працях Геродота та багатьох інших мандрівників того часу. Протягом багатьох століть техніки вишивки та орнаменти постійно вдосконалювалися та доповнювалися. Кожна дівчина чи жінка створювали свої унікальні та неповторні вишивки які окрім декоративної функції несли ще глибоке оберегове та сакральне значення. Для кожного візерунку, орнаменту, техніки виконання було власне особливе місце та значення.
В гардероби кожного члену родини було декілька комплектів вбрання, одні були повсякденними та прикрашеними простими та лаконічними орнаментами та святкові, розкішно оздобленні вишивкою. За вишиванкою можна було з точністю сказати соціальний статус, сімейне положення та походження власника. Для кожного регіону України характерні свої власні та не схожі на інші візерунки та кольорові рішення. З плином деякі особливості стираються та забуваються, проте більшість особливостей збереглися й до сьогодні.
Тож далі приведемо коротку характеристику вишиванок кожного з регіонів України й хто зна можливо саме ця інформація допоможе обрати саме свою, правильну вишиванку.
Тож розпочнемо з Вінницької області
Для вінницьких вишиванок характерне використання всього розмаїття кольорової гами ниток, однак в кожній сорочці-вишиванці обов’язково простежується основний колір. Щодо технік то тут також не має переваги якоїсь одної. На Вінничині для вишивання сорочок використовуються чи не всі найпоширеніші шви тут можна зустріти і різноманітні мережки, й хрестик, і виколювання, низь, настилування, вирізування та багато інших. Мабуть головною особливістю Вінницьких вишиванок є використання обрамляючих швів котрі об’єднують різні елементи візерунку в єдину та гармонічну композицію.
Волинь
Сорочкам Волинської області характерні чіткі та прості геометричні візерунки та орнаменти. Як правило орнаменти на цих сорочках вишивають переважно червоними нитками. Рослинні орнаменти переважають в південній частині регіону.
Дніпропетровська область
Для вишиванок Дніпропетровщини характерна червоно-чорна кольорова гама. На жіночих сорочках часто зустрічається більш широка гама кольорів, однак чорний контур лишається незмінним.
Донецька область
Для Донецьких вишитих сорочок також найпоширеніше поєднання саме чорного та червоного кольорів. Для оздоблення вишивки використовують вирізування та мережки.
Житомирська область
Житомирські вишивальниці надавали перевагу технікам занизування та хрестик. Найулюбленішими комбінаціями кольору були червоний з чорним або синім. З поміж різноманіття мотивів частіше всього використовували ритмічно повторювані елементи на зразок восьмикутної зірки, ламаних ліній ромбів та інших.
Закарпаття
Закарпатські майстрині не обмежували себе у виборі барв, проте червоний та чорний використовували найчастіше. щодо візерунків то перевагу надавали різноманітним кривулькам, зиґзаґам та так званим «каракулям». Цікаво але серед сорочок цього регіону можна зустріти і яскраві та різнокольорові вишивки, і ніжні вишиті білим по білому.
Запоріжжя
Для запорізької області характерні великі рослинні та геометричні орнаменти в червоно-чорній гаммі. Домінуючим кольором в вишивці цього регіону виступав все ж червоний. Найпоширенішими рослинними елементами- калина, ружі та інші.
Івано-Франківська область
Вишиванки цього регіону найколоритніші та яскраві, виділити якусь одну характерну риси практично не можливо. Тут використовували практично всі можливі кольори та візерунки
Київська область
Майстрині Київщини найчастіше оздоблювали свій одяг геометрично стилізованими рослинними орнаментами. На полотнах Київських вишиванок красувалися розкішні грона винограду, кучерявий хміль. Щодо кольору то перевага віддавалася білому з вкрапленнями червоного та зеленого. Деякий час для вишивки використовували сині вовняні тинки, проте води доволі швидко втрачали свій колір і з часом місце синього зайняв чорний.
Кіровоградщина
На Кіровоградщині також полюбляли червоний та чорний кольори, проте орнаменти цього регіону відрізнялися своєю реалістичністю. Наприклад, якщо вишивальниця зображувала грона винограду то передавала і відблиск світла і виноградні вусики та пагони.
Луганська область
Сорочки на Луганщині по нижньому краю оздоблювалися плетеними мережками. Особливість та своєрідність вишивок цього регіону полягає у використанні багатоколірних орнаментів виконаних у техніці напівхрестик чи хрестик. Ці шви інколи виконували грубими нитками. Щодо орнаментів то для Луганської області характерні рослинно-геометричні та геометричні орнаменти виконані у червоно-блакитних кольорах.
Львівщина
Для львівських сорочок характерне поєднання різноманітних візерунків. Зазвичай на білому полотні зображують геометричні орнаменти які надають легкість та невимушений вигляд сорочці. для того аби візерунки було добре видно їх робили об’ємними, між окремими елементами орнаменту лишали чисте полотно.
Миколаївська область
Для цього регіону характерні сорочки різного крою та з різним оформленням горловини. Тут зустрічаються сорочки з широким комірцем, з традиційним комірцем стійкою, з відкладним коміром, без коміру з призбираною шлярочкою. Однією з найхарактерніших особливостей сорочок Миколаївської області є трикутний виріз горловини та рукава вільні рукава без манжетів. Щодо кольорових рішень то тут як і на більшій території Україні, переважають червоні та чорні візерунки, проте доволі часто використовують сірі або сіро-блакитні варіації.
Одещина
Особливість одеських сорочок полягає у пухликах, котрі розміщували на рукавах нижче плеча, придаючи тим самим пишнисті рукавам. Самі собою пухлики представляють собою особливим чином зшита тканина. Комірець для гармонічності та підтримання єдиного стилю сорочки комір-стійку також призбирували у дрібненькі зморшки, які довершували тонким рубчиком. Верх рукавів, як вже було відмічено, призбирувався нижня ж частина вишивалася рослинно-геометричними орнаментами у техніці хрестик, краї рукавів оздоблювали вузькою смужкою. Переважаючи кольори – червоній, чорний, жовтий та синій.
Полтавщина
Полтавські сорочки відрізняються ніжною вишивкою «білим по білому» у техніці гладь, інколи візерунки по контуру обрамляли кольоровими або сірими стібками. Інколи на сорочках цього регіону зустрічаються візерунки сірого або червоного кольору.
Рівненщина
Стримані сорочки з льняного білого полотна з ніжними та практично повітряними білими візерунками були найпоширенішими. Сорочки Рівненської області не мали кольорових оздоблень та доповнень.
Сумщина
Оскільки Сумська область межує з Полтавської то для неї притаманні практично тіж самі особливості: вишивка «білим по білому» та окантовування орнаменту чорними нитками.
Тернопільська область
Найхарактерніша особливість сорочок Тернопільщини є рельєфність та особлива виразність вишивок на сорочках. Зазвичай сорочки розшивалися густими об’ємними стібками чорного кольору. Основний орнамент на цих сорочках зазвичай окантовують кольоровими нитками. Одними з найвідоміших сорочок цього регіону є Борщівські (за однойменною назвою міста Борщів). Борщівські сорочки мають повністю розшиті рукава чорними об’ємними візерунками інколи з контрастним кантом іншими кольорами.
Харківська область
Харківські майстрині використовували всю доступну кольорову гамму товстих ниток для вишивки. Створюючи рельєфний поліхромний візерунок у техніці хрестик або напівхрестик. Особливої кольорової гами котра характерна для цього регіони окреслити практично не можливо.
Херсонські сорочки
Для херсонських вишиванок характерні рослинні орнаменти у традиційній червоно-чорній гаммі.
Хмельниччина
Сорочки Хмельницької області, як і Тернопільскі, відрізняються вишивками чорного кольору, однак їх інколи поєднували з червоними та вишневими елементами орнаменту.
Черкаський регіон
Черкаські вишивки відомі своєю насиченістю червоним з невеликим доповненням чорним кольором. Серед різноманіття візерунків та орнаментів перевага надавалася рослинним та геометричним.
Чернівецька область
Чернівецькі вишиванки відрізняються багато розшитими рукавами з характерними діагональними смугами орнаменту. При вишиванні використовували чорні та бордові нитки, вишивки в такій гамі гарно виділялися на тлі яскравого та різнобарвного комплекту вбрання в цілому. Щодо технік то Чернігівські майстрині найчастіше використовували техніки дрібного хрестика, гладі та крученого шва. Для оздоблення вишивок часто використовувалися бісер, блискітки, шовкові, золоті та срібні нитки та вовну. Також в цьому регіоні часто вишивали яскраві квітчасті сорочки, інколи з використанням великої кількості бісеру.
Чернігівщина
Майстрині чернігівської області клопітливо працювали над створенням гарної сорочки. Чернігівські вишиванки відрізняються надзвичайно дрібними, практично ювелірними, стібками. Орнамент обирався або рослинний або абстрактний, вишивалися візерунки переважно білими нитками з додаванням кольорових елементів. Також Для Чернігівщини традиційною є вишивка бісером.
Сподіваймося подана інформація допоможе обрати вишиванку до смаку й розуміти яке походження має той чи інший візерунок чи поєднання кольорів. А можливо й вкаже на рідні мотиві котрі притаманні саме Вашому регіону.
Якщо Ви бажаєте придбати сучасну вишиванку, котра буде відповідати всім Вашим побажанням пропонуємо переглянути розділ «Вишиванки» нашого інтернет магазину.
Книжковий огляд: «Старовинні українські узори для вишивання хрестом. Магія візерунка»
«СТАРОВИННІ УКРАЇНСЬКІ УЗОРИ ДЛЯ ВИШИВАННЯ ХРЕСТОМ, МАГІЯ ВІЗЕРУНКА».
(Харків, видавництво «Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля»», 2016, 144 с.)
Огляд — рекомендація
У 2016 році вийшла з друку і потрапила у продаж в магазини Книжкового клубу «Клуб сімейного дозвілля» дуже якісна, красива, цікава, корисна, приємна для ока і на дотик книга «Старовинні українські узори для вишивання хрестом. Магія візерунка». Відома майстриня-вишивальниця Тетяна Серебреннікова та колектив майстринь «ZЕТА аtеlіеr», підготували зразки вишитих орнаментів і викрійки сорочок та надали матеріали з історії вишивки хрестом в Україні для цього чудового видання. Справді, ця книга викликає захоплення і нестримне бажання творити… Пропонуємо Вашій увазі текст вступу і післямови та картинки кількох сторінок видання, щоб Ви також змогли побачити красу і користь наданого матеріалу на 144 сторінках книги та відчути бажання придбати цю книгу і вишивати представлені в ній узори…
************
ВСТУП
Сьогодні існує великий інтерес до української вишивки, до старовинних узорів, які прийшли до нас із сивої давнини. Наші предки вірили в те, що ружа, калина, лілія, листя дуба, птахи — не просто гарні та майстерно зроблені зображення, а давні обереги. Можливо, ці символи прийшли до нас від наших предків-язичників, які поклонялися силам природи, і були не просто прикрасою, а захистом від гніву могутніх давніх богів — Ярила, Сварога, Мокоші. Зараз важко сказати, чи є так насправді. Напевно, ми вже ніколи не дізнаємося правди. Етнографи та історики не мають відповіді. Але ж у цьому і є глибинний сенс народної творчості: кожен майстер, звертаючись до традиційних джерел, створює свій власний шедевр, сповнений таємничого змісту. І кожна вишивальниця, коли обирає орнаменти, керується власним розумінням народних традицій.У стародавні часи основні орнаментальні мотиви містили елементи символіки різних культів, у них було відбито вірування слов’ян. Людина намагалася захистити себе від впливу могутніх, зазвичай недоброзичливих сил природи. Орнамент був своєрідним заклинанням і замовлянням, його наділяли захисними функціями. Вишивка на одязі була оберегом. Пращури вірили, що злі сили можуть проникати через край одягу (низ, рукава, комір), тому ці частини захищали вишивкою. Упродовж багатовікової історії магічний сенс вишивки й орнаменту було втрачено. Проте традиції використання давньої символіки у вишивці не зникли. І коли ми обираємо мотив, все ж таки замислюємося, з якою метою виконувати вишивку. Отже, розглянемо символи основних популярних елементів старовинних орнаментів.
ПІСЛЯМОВА
Символи і символіка українського народу тісно пов’язані з народною вишивкою. Історично склалося, що народна вишивка хрестиком та сучасна символіка нашої держави мають безліч зв’язків, тлумачень та пояснень. Деякі з них ми намагалися висвітлити в ній книжці, щоб кожен охочий міг розрізнити поетично філософське слово про символіку вишивки від фактів її закономірного історичного розвитку.
Як каже народна мудрість, скільки заглядаємо в глиб свого історичного минулого, стільки ж заглядаємо в майбутнє. Тож, розуміючи причини появи тканин і ниток, перекладання прадавніх орнаментів на «нову» техніку вишивки «хрестик», додавання нових модних візерунків, багато питань ЩОДО символіки вишивки вирішуються самі собою.
Зовсім невелику частину української народної вишивки з різних куточків нашої держави ми запропонували для споглядання та самостійного відтворення; намагалися показати розмаїття орнаментів, стародавніх та відносно молодих, які в народній традиції були вишиті в техніці «хрестик» впродовж останніх 150 років. Спонукаємо кожного читача знайти візерунок зі свого краю, ба більше, додати до цієї книжки свій родинний орнамент, щоб передати скарби народної вишивки майбутнім поколінням. Адже зберегти народну вишивку, поширити й розширити її неосяжну красу можна лише практичним застосуванням. Тобто шити в першу чергу одяг — відновлювати сорочки прямокутного крою для історичної реконструкції, виступів зі сцени тощо та шити сучасний гардероб, оздоблений ручною вишивкою. Так ви завжди будете модними впізнаваними українцями не тільки на великі свята та урочистості, але й щодня. Скористайтеся досвідом провідних сучасних майстринь і шийте-вишивайте український одяг собі та близьким.
За матеріалами: «Старовинні українські узори для вишивання хрестом. Магія візерунка». Головний редактор С. С. Скляр. Керівник проекту В. В. Столяренко. Художній редактор Ю. О. Сорудейкіна. Обкладинка: Олексій Чекань. Внутрішнє оформлення видання: Олексій Чекань, Юлія Сорудейкіна. Зразки вишитих орнаментів і викрійки сорочок та матеріали з історії вишивки хрестом в Україні підготували і надали Тетяна Серебреннікова та колектив майстринь «ZЕТА аtеlіеr». Харків, видавництво «Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля»», 2016, 144 с.
Дивіться також на нашому сайті:
Усе про вишивку та вишивання: історія, традиції, техніка виконання, схеми, майстер-класи
Вишивання — це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.
Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники
Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники: «Вишиванка» (Вадим Крищенко), «На моєму рушничку» (Г. Мовчан), «Вишивальниці» (Василь Симоненко), «Вишиванка» (Яна Яковенко), «Мама своїй донечці» (Яна Яковенко), «Народний одяг» (Леся Храплива-Щур), «Ви б бачили узори» (Валентина ткаченко), «Вишивка» (Наталя Любиченко), «Вишиванка» (Варвара Гринько).
«Вишивані квітки». Казка Лесі Храпливої-Щур для дітей
«Було це давним-давно на нашій Україні. Жили у городі Чернігові брат із сестрою. Брат називався Яромир, а сестра — Доброслава. Яромир був лицар славний, тисяцький у війську княжому. Коли виїздив, було, ранком із двору у степ — на білому коні, у блискучій зброї, попереду війська свого, то здавалося, що сонце ясніше світить і буйна трава степова до ніг йому стелиться.» (Леся Храплива-Щур)
Всеукраїнське свято — День вишиванки
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу одягнуть вишиванки. У такий спосіб українці продемонструють, що вишиванка — це одяг не лише на світа, адже вишиванка є генетичним кодом українців. Як повідомили в оргкомітеті, цьогоріч не лише всеукраїнське свято, а всесвітнє, адже українці у Франції, Німеччині, США, Канаді, Португалії, Італії, Іспанії, Лівані, Португалії також одягнуть вишиванки …
