Вишиванки історія – День вишиванки: історія, значення символіки та факти яких ви не знали

Українська вишиванка: історія та легенди

Слава нашого національно мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня колоритна барвиста українська сорочка, зроблена з льону й вишита вручну, оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу.

Вишивання сорочок з давніх давен органічно увійшло в життя народу, воно втілює в собі всі його естетичні принципи, ідеали добра та краси, прагнення до довершеного і витонченого.

Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, звичайно, у залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гами кольорів, а також у використанні певних технік.

Наш народ ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала власноруч вишити своєму нареченому сорочку.

Вишиванка — це символ здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.

Виготовлялися сорочки з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок залежно від форми, використаних матеріалів, а також від семантики кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається з символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII—XX ст. Щоправда, символіка вишивки часто складалася з двох частин: історичної (родової) і прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду).

Історія вишивки: з глибини століть

Історія народної вишивки в Україні йде коренями в сиву глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва тут існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не тільки з одягом, але і з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони мали вишитий одяг. На жаль, пам’ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але навіть цього досить, щоб з’ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.


Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління впокоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи : геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.

Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символфів у народі створенна своя система назв. Це «баранячі ноги», «кучері», «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» — символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» — символ кохання тощо.

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка — червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю.

Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання. Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.


Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам — старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерункамисимволами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування. Відповідно до функцій,які вони виконували, рушники мали свої назви. Наприклад, для втирання обличчя і рук — утирач, посуду і стола — стирок, для прикрашення образів — покутник, для шлюбних церемоній — весільний, для похорон — поховальний, для пов`язування сватів — плечовий тощо. Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення, так, при зведенні хати рушниками застелялися підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, на рушниках опускалась домовина з небіжчиком, рушниками скріплювали купівлю-продаж тощо. Відповідно до призначення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання. Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються «подільські», «поліські», «київські», «гуцульські», «галицькі» і «буковинські».

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

Вишивка — класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.

У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Вишивкою займалися повсюди. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це «барвінок», «хмелик», «курячий брід», «зозулька», «гарбузове листя» та ін. Ось тому вишивка — це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення відтворене специфічними художніми засобами.

В українській вишивці органічно співіснують рослинний і геометричний орнаменти. Геометричні мотиви, такі, як ромб, розетки, хрестоподібні фігури, стали основою східнослов’янського узору.

Найпоширенішим є мотив ромба, який набуває різноманітних окреслень. Ускладнюється не тільки внутрішній простір, а й зовнішній контур. Ромб — один з найпопулярніших мотивів вишивки Волині, Поділля, Гуцульщини. У вишивці у відповідності із застосованою технікою він дає різноманітний художній ефект.

У ХІХ ст. підвищення інтересу до рослинної орнаментації сприяють витісненню стародавніх композицій, новому їх переосмисленню. Велике художнє значення мали лінії крою, що їх майстрині не намагалися приховати, а навпаки, виявити за допомогою ажурних швів. Принцип поєднання ажурних швів типовий для всіх районів України, однак колористичне і технічне рішення різне в кожній місцевості.

У Київському і Чернігівському Поліссі поряд з геометричними популярне рослинно-геометричні мотиви в чорно-синій гамі. Улюбленими тут є «рожі», «берізки», «хміль», «барвінок», а також «гусячі лапки», «сливки».

На грані ХІХ-ХХ ст. відбувається кардинальна зміна художньо-образного вирішення народної вишивки. Пояснюється це поширенням техніки хрестика. Цією технікою вишивали в містах та панських маєтках, різноманітні предмети інтер’єрного призначення: панно, скатерки, серветки.


Класичною технікою Поділля є низь чорного і червоного кольорів, які мають стиль «лягання» густими насиченими лініями на полотно. Ця техніка виконується з вивороту, а на лиці, як на негативі має протилежний вигляд щодо розміщення кольорів.

Високим художньо-технічним рівнем виконання вирізняється вишивка багатонаціонального Закарпаття. Вони демонструють, як широту етнокультурних взаємовпливів, так і збереження традицій сивої давнини. Цей регіон відзначається різноманітністю технік виконання і колірної гами, застосуванням бісеру, стелярусу.

Особливу групу утворюють вироби Гуцульщини. Гуцульщина — історично-етнографічний край, що охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей, та Рухівський район Закарпатської області.

Кожний район, навіть кожне село має своє художнє обличчя, улюблену колірну гаму. Так, у Яворові були «сливові», «черешневі», «соснові» мотиви, а найулюбленішими узорами залишалися «скриньковий» у вигляді ромбів або зигзагів, утворений прямокутними «скриньками», або ж малюнок «головкатий». Колорит ворівських вишивок червоний, який підсилено жовтим, зеленим та червоним. Поступово гама змінюється у бік багато барвистості, в ній переважають голубі, зелені, сині кольори, а у брусторівській — зелені, чорні.


Місцевою своєрідністю відзначаються вишивки гірського села Космач. Характерною прикметою є те, що вишивка виконується дрібним хрестиком, стібками, що утворюється завдяки гармонійному поєднанню ясних тонів — жовтого, оранжевого, темно-червоного кольорів, з незначним додаванням зеленого та чорного.

ЦІКАВІ ФАКТИ. СИМВОЛІКА ВИШИВАНКИ

* Вишивка хрестиком є найпопулірнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці 19 століття така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.

* Сорочка (особливо ж чоловіча) — символ кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був. У деяких народних піснях, як зауважив О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень.

* У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювали сюжет про графа, який потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, дана дружиною чоловікові, — символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця), не дозволяє їм «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя». Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.


* Вишивка «білим по білому» — це художній прийом, у якому рельєфний узор вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне сполучення дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Вдивляючись у такі узори, відчуваєш все зовсім по іншому — плин часу, мить зупиняється, душа відпочиває й тільки диву дивуєшся, як можна створювати таку тонку роботу…

Вишиванки: історія і сучасність

День вишиванки: історія та цікаві факти про свято Вишита сорочка завжди була важливою складовою строю будь-якого українця: її одягали й повсякдень, і на свято, з нею вперше вітались зі світом й йшли в останню путь. Вишиванка була ознакою народу, частиною культури та самосвідомості.
Однак був в нашій історії значний період, коли вишиванки ховали по скринях, коли публічне носіння вишиванки могло стати причиною гонінь. Був час коли національний стрій зневажливо називали “шароварщиною”.
Однак після здобуття незалежності, коли потрібен був символ котрий об’єднав би країну, вишиванка отримала шанс на “друге народження”, мати в гардеробі вишиванку знов стало престижно.
Вишита сорочка стала складовою гардеробу й ділових панів та пан, і студентів, і навіть отримала своє власне свято, котре відзначають в третій четвер травня.   →
  • 14 травня 2019 13:00:00
  • Переглядів: 1044
Вишивка «Рішельє»: аристократичне походження та сучасне втілення в модних тенденціях

В епоху Відродження, завдяки своїй красі, ця вишивка швидко завоювала серця всієї європейської знаті . Мереживо «Рішельє» дуже цінувалося та було основною технікою при виготовленні розкішних комірів, жабо, манжетів, рукавичок та хусточок. Вишивка була привілеєм знаті та прикрашала столову і постільну білизну. А також численні предмети інтер’єру, апартаменти і палаци заможних людей.

  →
  • 08 лютого 2019 00:00:00
  • Переглядів: 2226
Сучасна українська вишиванка,  як модний тренд: короткий опис від історії до сьогоденності

Останнім часом українськи вишиванки та вишиті речі стають популярнішими за будь-який модний бренд. Ця тенденція охоплює вже не тільки нашу країну, а й сягає далеко за її межами. Українські та іноземні селебрітіз, світові будинки моди (Valentino, D&G та інші) зробили свій вибір на користь українського етнічного одягу, а популярність та актуальність вишиванки була підтверджена авторитетним модним американським журналом Vogue.

  →
  • 04 січня 2019 00:00:00
  • Переглядів: 7776
Візерунки на вишиванках: колоритне оздоблення чи важливі сакральні знаки? Яскраві та колоритні вишиті сорочки – вишиванки за останні кілька років перетворилися з просто красивого давнього народного одягу в модні елементи гардеробу практично кожного українця. Їх одягають на державні свята, на сімейні урочистості та й в повсякденному житті їх часто можна зустріти на вулицях міст та сіл. Однак чи задумувалися ви що ж означають вишиті на сорочках елементи?   →
  • 26 червня 2017 14:00:00
  • Переглядів: 10946
Вишивка як найдавніше мистецтво. Зразки та ілюстрації Вишивка, як вид мистецтва, виникла за давніх-давен і переходила з покоління до покоління. Давнина існування вишивки в Україні засвідчується археологічними знахідками ще доби палеоліту, наприклад у Мізині на Чернігівщині. При розкопках поховань ще перших століть нашої ери археологи знаходили вовняний одяг (вірніше, його залишки), оздоблений різнобарвною вишивкою.  →
  • 01 березня 2017 17:00:29
  • Переглядів: 5458

Сьогодні вишиванка стала неодмінним атрибутом образу сучасного українця. Вбиратися у вишиті сорочки стало прийнято на різні заходи, тому багато чоловіків обирають собі не одну вишиванку, а декілька – на усі випадки життя. Тому ми й створили цю добірку на основі смаків наших покупців. Сподіваємося, вона стане вам при нагоді, коли ви вирішите придбати першу чи чергову вишиванку.

  →
  • 01 лютого 2017 15:01:00
  • Переглядів: 7594
12 найпопулярніших жіночих вишиванок від ЕТНОХАТИ

У цій добірці ми продемонструємо вам найпопулярніші моделі жіночих вишиванок з нашого асортименту. Усі вони зовсім різні, але поєднують їх українська культура, смаки наших покупчинь та бездоганна якість.

 

  →
  • 14 грудня 2016 17:59:34
  • Переглядів: 10247
Дитяча вишиванка: як та яку обрати? Споконвіку українці вважали вишитий одяг святинею та оберегом, вдягаючи його лише на свята та передаючи з покоління в покоління. Коли в родині народжувалось немовля, для нього теж обов’язково вишивалась сорочка, яка повинна була оберігати дитину, адже у символічних візерунках закодовані були дата народження, ім`я малечі, побажання здоров’я та щастя.  →
  • 24 листопада 2016 16:46:15
  • Переглядів: 9281

Історія української вишиванки

Історію, культуру і магію українського народу читаємо по вишиванці

Вишиванка — це історія і культура українського народу. Все в цій, здавалося б, простій сорочці цінувалося. Техніка виконання, тканина, колір і візерунок всьому надавалося особливе, і навіть сакральне, значення. По тому, як вишита сорочка можна було говорити про походження і статус власника, а також про його матеріальне благополуччя.

 

Вишиванка, як ви вже зрозуміли — це розмовна назва української вишитої сорочки. Вони вишивалися для різних випадків. Були сорочки і повсякденні, і святкові, і пожнивні. Але особливе місце займає весільна вишиванка. Вона одягалася всього лише один раз за все життя, а потім ховалася в скриню і повинна була зберігатися, як би захищаючи сім’ю від негараздів.

 

Історія українських вишиванок

Нікому достеменно невідомо, коли саме утворилася вишиванка. Як її виникнення, так і розвиток було поступовим. Створювалися протягом століть різні техніки та візерунки, щось выдходило, а щось навпаки робилося багатшим і красивішим. Кожному орнаменту надавалося особливе значення, хоча всі вони служили оберегом для володаря від усяких бід і нечистої сили.

 

І хоча простежити точну дату виникнення української вишитої сорочки неможливо, але відомо, що цей вид мистецтва існував давно. Свідчення літописців і розкопки археологів це підтверджують. Ще скіфи носили вишитий одяг, а на срібних бляхах, які знайшли на Черкащині, зображені фігурки чоловіків з ідентичним вишитим українським костюмом XVIII-XIX століть. Хоча самі бляшанки датовані VI століттям.

 

Також слід зазначити, що деякі елементи українських орнаментів, які використовуються у вишивці, збігаються з малюнками, що прикрашали посуд при трипільській культурі.

 

Стародавні мотиви вишивки дуже прості і діляться на 3 групи:

  • Абстрактні або геометричні — це ромби, трикутники, кружечки, зигзаги, хрести та лінії;
  • Рослинні — це розетки, зірочки. Це як би перехід від геометричного малюнка до рослинного. Іноді — це зображення сонця. Пізніше в цю групу приєдналися орнаменти більш складні, такі як хміль, виноград, барвінок, калина, дубове листя та інші;
  • Зооморфні або тварини — це зайці, коні, жаби, риби. Птахи та комахи також присутні у вишивці древніх людей.

 

 

З приходом XI століття на території майбутньої України поширюється техніка «гаптування» — золоте шиття. Але з приходом татаро-монгол у XIII столітті слов’янська культура практично не розвивалася. Але вже в наступному столітті настає вишивальне «золоте» століття. Крім золотого шиття в моду входить шовкова вишивка.

 

Бурхливий розвиток торгівлі XVI-XVII привносить в українську вишивку, під впливом сусідських орнаментів нові візерунки, тільки трохи видозмінені. Це всілякі східні рослини.

 

Орнаменти та техніки вишиванок, притаманні різним регіонам

Так уже склалося історично, що кожен регіон чи область України має свої особливі орнаменти для вишивання сорочок. Деякі вишивальні техніки також зустрічаються і в російських, і в білоруських вишивках. Отже:

 

  • Дуже характерна техніка для Полтавщини — це вишивання білими нитками по білому полотну. Виглядає дуже ніжно і красиво. На старих сорочках техніка вишивки така: манишка вишивається білими нитками і обводиться чорними, іноді кольоровими, смужками. Вишивалися сорочки, як гладдю, так і хрестиком. Такі сорочки властиві тільки Полтавської області. Але також тут вишивають і чорними, червоними, сірими нитками. Рідше — іншими кольоровими нитками;
  • Південні регіони і Харківська область характеризуються вишивкою, яка прийнята на центрі України, але має і свої особливості. Орнаменти на сорочках вишивалися хрестиком і напівхрестиком. Такі візерунки створюють враження рельєфності завдяки тому, що вишивалися грубими нитками;
  • Геометричні і ромбовидні узори характерні для вишиванок Полісся та Волині. Червоні нитки на біло-сірому полотні;
  • Чернігівські сорочки вишиваються білими, червоними і чорними нитками. Стібки — дрібні, що створює враження бісерної вишивки;
  • Для столиці України — Києва — характерні такі рослинні орнаменти: хміль, калина, дуб, виноград. А також геометричні фігурки: квадрати, розетки, ромби. Колірна гамма — чорний і червоний;
  • Сорочки поділля дуже барвисті і різноманітні. Для них характерна така техніка, як мережка — це коли витягуються нитки на полотні уздовж. Перпендикулярні залишилися нитки, обшиваються білими або кольоровими. Техніка мережка нагадує собою мереживо. Такою технікою можна зробити, як маленькі малюнки, так і обшити практично всю сорочку. Для поділля характерні мереживні однотонні «павучки» і різнобарвний «шабак». Орнаменти вишиваються одно- або двоколірні — чорний з додаванням червоного або синього, або жовтого;
  • Для Західних регіонів характерні різноманітні візерунки та кольори. Тут можна зустріти і геометричні різнокольорові візерунки, і сорочку вишиту тільки блакитними квітами. Наприклад, для Тернополя характерно обшивати у сорочки лише рукава. Але рукав вишивається весь вздовж скошеними або поздовжніми смугами. Закарпатські майстрині вишивають зигзагом (так звана «каракуля»). Нитки підбираються для орнаменту як чорно-червоні, так і кольорові.

 

Кілька відомих фактів з історії української вишиванки

 

Для немовляти першу вишиту сорочку вишивали на тканині, яка оброблялася свічками хрещеними при хрещенні малюка. Вважалося, що дитину захищають від бід, негараздів і нечисті, таким чином. Також, в деяких регіонах, на цих сорочках вишивали в непомітному місці червоний хрест.

 

Коли починався посівний сезон, в українців були приховані спеціально вишиті для цього сорочки. Одягалися всі в таку сорочку і влаштовували цілу виставу, просили у землі врожаю, співали, водили хороводи (цей звичай сягає корінням до давньослов’янських традицій).

 

Є ще й такий звичай: молода наречена мала подарувати нареченому і його батькам по вишитій сорочці. Сорочку для майбутньої свекрухи обов’язково перед тим, як сісти вишивати, потрібно було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз в майбутній сім’ї.

 

Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка — це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. У зв’язку з цим було і багато прикмет і забобонів. Сорочки для жінки пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її, ще не народжене дитя.

 

Величезне значення надавалося і орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, так як це означало що людина як би «забирає» або «повторює» чужу долю.

 

Вишита сорочка — це не просто красивий одяг, а історія і культура цілого народу. За малюнком і техніці вишивки можна простежити вплив різних стародавніх культур і народів. Вишиванку берегли більше, ніж гроші, адже вона була оберегом і захистом. Це культовий і в деякому роді магічний предмет одягу.

Якщо Ви бажаєте купити вишиванку, то переходьте в категорію «Вишиванки» і робіть свій вибір. У нас зібрані найкращі колекції вишитих сорочок від найкращих майстрів та фабрик України.


 

 

 

Історія вишивання хрестиком. Цікаві факти

Вишиванка з давнього часу була для українського народу не просто святковим вбранням, а й оберегом, символом здоров’я, краси та щасливої долі для молодих людей. Достовірно не відомо, коли точно люди почали прикрашати одяг вишитими символами. Імовірно, вишивку пов’язують з першим стьобанням на шкурах. У ті давні часи для вишивання використовувались жили тварин, лляні та бавовняні волокна, шерсть, кам’яні голки. Тоді наші предки вишивали символи з метою захистити свою сім’ю, житло від злих сил. Трохи пізніше цей вид мистецтва отримав декоративну функцію. Поступово техніка вишивання удосконалювалася, набувала нових форм.

Прадавні вишивки знайдені на території Древнього Китаю і датовані VI-V століттям до н.е. Древню історію має і вишивка Русі – знайдені на наших землях екземпляри відносяться до 9-12 століття. Перші візерунки з ниток були наповнені сакральними символами, геометричними і рослинними орнаментами, в яких використовувались круг, хрест, сварга, ромби та інші захисні символи.

У своїй праці Геродот згадує про те, що древні скіфи прикрашали вишивкою свій одяг. Є рукописи арабського мандрівника, котрий вказує на те, що руси (тобто, древні жителі нинішньої України) в десятому столітті до нашої ери носили вишиваний одяг.

До прийняття християнства вишите вбрання і предмети побуту вважалися дуже потужним захистом. У народі вірили, що вишивка не просто прикрашає одяг, але й захищає від злих сил та недоброго ока. Особливо цінувались в цьому аспекті звичайні побутові рушники, а також обрядові. Багато часу умільці витрачали на вишивку весільних рушників – їхні орнаменти поєднували захисні символи, покликані оберігати молоду сім’ю від нещастя, наповнювали домівку благополуччям.

Особливо цінувались вироби, над якими майстриня працювала цілими днями, — зі світанку і до того моменту, коли починало заходити сонце. Такі вироби наділялись потужною доброю енергетикою. Обрядові рушники, що використовувалися на весіллях, особливо, під час вінчання, намагалися сховати від інших, щоб їх ніхто не зурочив.

Вишиті сорочки на Русі носили досить рідко, переважно на свята, а ось вишитими рушниками користувалися щодня. У сім’ях, де були сини, матері обов’язково вишивали рушники в дорогу. Орнаменти на них були наповнені захисними символами, покликаними оберігати чоловіків від бойового поранення і смерті на полі битви.

Вишивка на дорогих матеріалах, шовковими нитками, золотом і парчею була прерогативою знаті. Але і для простого люду були доступні матеріали, наприклад, дешеві вовняні нитки, за допомогою яких створювались барвисті орнаменти.

Майстерності вишивання починали навчати дуже рано, з п’яти-шести років, щоб до п’ятнадцяти молода дівчина змогла вишити собі посаг. Для весільного посагу готували повний комплект білизни. Це були скатертини, близько ста рушників, сорочка для нареченого, головні убори. Перед весіллям було прийнято влаштовувати публічний показ посагу, щоби продемонструвати працьовитість і майстерність.

Слов’янські жінки прикрашали вишивкою не лише рушники і сорочки, але й пояси, взуття, рукавиці, верхній одяг. Відомо, що на сорочках вишивку розміщували в місцях, де одяг торкається до тіла: рукави, комір і поділ, щоб захиститися від злих сил.

Нехай сьогодні вишивка вже не має такого сакрального значення і сили, щоб оберігати, все одно, вишиті орнаменти, барвисті візерунки залишаються предметом гордості та захоплення серед українців.

Джерело

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Історія вишиванки

Мабуть кожен, хто вивчав історію, хоч раз мріяв розгадати її загадки, стати свідком доленосних подій, побачити на власні очі давніх людей, їх побут і звичаї. Українська вишиванка, що має давню і славетну історію, наче машина часу, допоможе нам відправитися у минуле.

Мандрівка почалася

Першою зупинкою стане VI століття – час, коли на території сучасної України жили скіфи, які вже тоді носили довгі сорочки з широкою вишивкою на грудях. Підтвердженням тому є знахідки археологів. Металеві фігурки чоловіків, що наче танцюють ритуальний танець у такому одязі, були знайдені на Черкащині, а в розкопках на Полтавщині дослідникам вдалось знайти бронзову статуетку людини у вишитій сорочці.

Не одразу наші прадавні родичі навчилися вишивати символи орнаменту. Якби нам довелося побачити побут скіфів, то ми б знайшли старовинні вишиті сорочки, що носили діти, жінки й чоловіки, чарівні малюнки на посуді та предметах щоденного вжитку.

Певні обереги чеканили на зброї, культових речах, шоломах та щитах. Вірили, що це допоможе у бою, адже скіфи були, насамперед, воїнами, розвідниками, дослідниками. Орнаменти-обереги супроводжували наших предків і в потойбічному світі. Навіть славнозвісні скіфські кам’яні баби оздоблені елементами узору, який можна вважати первісною вишиванкою.

Вишиванка в Київській Русі

Мандруючи далі, потрапимо в Україну Х-ХІІ століть. В часи Київської Русі символіка вишиванки стає більш досконалою та розкішною. Тут ми уже можемо помітити два напрямки вишивки – орнаментальний і сюжетний, органічно поєднані на полотні.

В усі часи символи вишиванки були цілком зрозумілими як для наших пращурів, так і для нас. Ми бачимо тут антропоморфні мотиви, зображення рослин та тварин, різноманітні геометричні фігури, яких єднає спільна мета – розповісти про рід та забезпечити йому надійний захист. До речі, є гіпотеза, що орнаменти розташовували на тих частинах одягу, де відкривається доступ до тіла. Чоловічі сорочки в той час були оздоблені вишивкою лише біля комірця, жіночі ж були розшиті набагато більше: біля ворота, на рукавах та по подолу спідниці.

Виникло і набуло розквіту мистецтво вишивки золотими та срібними нитками, яка зустрічається на одязі феодальної знаті та священнослужителів, в убранстві храмів та княжих палат. А простий люд прикрашав сорочки орнаментами, прошитими червоними та чорними нитками.

Київські князі всіляко підтримували традиції вишиваного одягу. Так, в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна заснувала при монастирі школу для дівчат – майбутніх майстринь вишивки.

Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках.

Славетні часи Запорізької Січі

Розповідь про вишиванку була б неповною, якби ми не потрапили на Запорізьку Січ, у той час, коли українські козаки-характерники боронили свою землю від ворогів. Вишита сорочка як оберіг рятувала мужніх воїнів від смерті в бою, гріла душу на чужині та зцілювала рани. Козаки вірили, що вишиті на полотні знаки мають могутню силу,  забезпечують зв’язок із рідною землею, надають їм наснагу до перемоги та вберігають від дурного ока.

Саме в добу Гетьманщини сформувався цілісний український національний костюм, де вишита сорочка набула символічного значення для всього українства.

Від ХVII століття до сьогодення

Рухається далі колесо історії та переносить нас в ХVII-XVIII століття. Що ж бачить допитливий мандрівник? Українське вбрання в прикордонних областях зазнало впливу сусідніх країн – з’являються нові тканини, елементи крою та техніки оздоблення. А одяг в центральних областях краще зберіг свою автентичність і традиційну символіку.

В XIX столітті з розвитком промисловості багатші верстви населення почали носити європейське вбрання, комбінуючи його з гаптованими вишитими сорочками з шовку та інших коштовних тканин, а в селі й далі слідували традиціям. Тут можна було побачити чоловіків у широких вишитих сорочках, які вони мали звичку заправляти у шаровари, тендітних жінок у плахтах, вишитих мальвами і волошками, гарних діток у світлому одязі, оздобленому вишитими янголами та християнськими символами. Повсякденний одяг виготовлявся з домотканого полотна, а святковий шився з тканин, виготовлених на місцевих фабриках, його вишивали шовковими нитками, прикрашали намистом.

Символи української вишиванки пройшли крізь віки, не втративши сили та краси. На жаль, минули славетні часи козацтва, але живий ще дух козаків, жива жага до волі в українців, де б вони не перебували. А підтримує цей дух саме вишиванка, виконуючи дане їй від Бога призначення – захищати Україну та її синів від лютого ворога, від зради та напастей.

Українські вишиванки: традиції, історія, символіка

україна, українка, дівчина, вінок, вишиванкаСьогодні вишиванка – вже дань традиціям. Це не лише патріотичний, але і дуже стильний одяг. Кожен – від дорослого до дитини – повинен мати в своєму гардеробі вишитий одяг.

Історія української вишиванки
А що ми знаємо про історію традиційної української вишитої сорочки? Вишитий одяг носили з незапам’ятних часів. Давньогрецький історик Геродот (близько 425 рік до нашої ери), якого називають “батьком історії”, у своїх працях про життя і побут скіфів писав, що традиційний одяг цього народу був прикрашений вишивкою.

В арабських манускриптах X століття є відомості про те, що арабські купці розповідали про русів, які носили вишитий одяг. При розкопках на Черкащині були виявлені народний костюм і вишиванка, приблизно IV століття. Крім того на думку етнографів історія вишиванки, її візерунок і техніка виконання ідентична з орнаментами та малюнками, які наносилися на посуд та меблі стародавніх жителів України. Вишиванка була дуже популярна в період трипільської культури і в період неоліту.

З часом техніка вишивки, візерунки і майстерність змінювалися, залишаючи місце найдоцільнішим.

Візерунок вишиванки
За старовинною традицією вишивкою займалися жінки, які передавали свої навички з покоління в покоління. Історія вишиванки зберігає в собі характерні ознаки місцевості, які відрізняються технікою виконання, гамою кольорів і орнаментом. За тематикою візерунків для вишиванок можна виділити три основні групи: геометричні теми, рослинні та зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) візерунки дуже прості: кола, ромби, зірки, трикутники, хрести. Рослинний візерунок – виноград, хміль, дубове листя, квіти, калина. У вишивках тваринних орнаментів зображувалися кінь, заєць, півень, зозуля, голуб і т.д.

Вибір узору для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалися. Для дівчаток і юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Для дівчат рослинні мотиви, в основному квіти. Саме квітковий візерунок вибирали для весільних вишиванок.

Для жінок постарше і матерів – плоди і ягоди. Чоловікам геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу і волі.

Цих канонів намагалися дотримуватися, тому що дуже недоречно, наприклад, виглядала доросла або літня жінка з квітами, діти з символами родючості або чоловіки з рослинними візерунками.

вишиванка, футболка, товар

Якісні вишиванки для дітей різного віку (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)

Значення кольорів
Велике значення при виборі орнаменту слід приділити вишивальним швам і кольорам вишиванки. У кольорі вишиванки є дуже багато таємних символів.

  • У чорні вишиванки як правило наряджали мерців. Чорні візерунки несуть погану енергетику і символізують горе від втрати близької людини.
  • А ось вишиванки з орнаментом білим по білому вибирали молоді скромні дівчата. Така вишиванка підкреслювала природну красу дівчини і служила захистом від злих сил.
  • Червоний колір у вишиванках – це добрий і сонячний знак удачі і захисту. Щоб додати фарб до золотих і срібних ниток майстрині під основну нитку використовували нитки жовтого, червоного або чорного кольору. А ось срібні нитки поєднували з блакитним і білим кольором.
  • Зелений колір на вишиванці це символ народження і зростання, яким наносили візерунки трави і листя.
  • Жовтий колір – достаток, багатство. Жовтий колір символізує сонце, як енергію всього живого на землі.

Традиції вишиванок в різних регіонах України
Техніка вишивки, колір і структура нитки, орнамент були різними в різних регіонах України.

На Полтавщині вишивали в основному білими нитками, рідше червоними і сірими. Виконувався білий візерунок гладдю, який обшивали чорними або кольоровими смугами.

Для Київської області характерний мікс з рослинних і геометричних візерунків – ромби, квадрати, виноградні грона, хміль. Кольори – коралово-червоний, білий, чорний.

У Поліссі та Волині візерунок простий, геометричний і чіткий за рахунок своєї однобарвності. Вишивався червоною ниткою на біло-сірому полотні.

На Чернігівщині білі вишивки з кольоровими вкрапленнями. В техніці використовувалися дуже дрібні стібки. Візерунок також абстрактний або рослинний.

У Південних регіонах та Харкові техніка дуже схожа з центральними регіонами. Багатобарвна вишивка виконувалася хрестиком і напівхрестиком грубою ниткою, що надавало вишивці об’єм.

Гуцульські орнаменти, мабуть, самі барвисті. Різноманітність рослинної і геометричної тематики. Багате колірне сполучення. В основному це червоний колір з вкрапленням зеленого і жовтого різноманітних відтінків.

На території Львівської області можна зустріти кілька десятків типів візерунків. У більшості випадків це геометричні орнаменти, які наносять на білий фон. Завдяки такій техніки вишиванки з Львівської області мають вигляд легкості і прозорості.

У вишивках Закарпатській області найпоширенішими є мотиви “каракулю”, зигзагоподібної форми. Як правило, колірна гамма місцевих вишиванок дуже широка. Але найпоширенішими кольорами вважаються чорний і червоний колір.

Для Буковини характерні геометричні та рослинні мотиви. Вишивають як правило дрібним хрестиком, крученим швом або білою гладдю. Крім того на Буковині у вишиванках дуже часто можна побачити шовкові нитки, металеві блискітки і бісер.

У Тернопільській області для вишивки використовують бавовняні нитки, зі згущеними стібками. Уздовж усього рукава окремі елементи обводяться кольоровими нитками. Завдяки такому прийому вишивка отримує високий рельєф і виразний колір візерунка.

У яких випадках дарується вишиванка?
Раніше в Україні неможливо було зустріти сім’ю, в якій не носили вишитих сорочок. Діткам першу вишиту сорочку шила мама до трирічного віку. У неї вона вкладала всю свою материнську любов і енергію, яка дуже захищала малюка. Така річ не може бути покупною.

На весілля теж вишивалися спеціальні сорочки з символами процвітання і родючості, так молоду пару символічно проводжали в сімейне життя. Ці вишиванки дбайливо зберігали все життя. І звичайно берегли для певних свят. На Гуцульщині, наприклад, досі за традицією на Великдень мама вишиває всім членам сім’ї по сорочці.

Вишиванка як оберіг
Але варто зазначити, що вишиванка не була просто звичайним повсякденним одягом, і навіть не просто “одягом з нагоди”. Українська вишита сорочка – це оберіг, який містить сакральні символи та енергетику вишивальника. Тому дуже потужним оберегом вважається сорочка вишита жінкою для своєї дитині або коханого.

У давнину була така традиція. Якщо належало відправляти чоловіків на війну або зароджувалася якась епідемія, всі жінки поселення збиралися разом і вночі вишивали рушники. Це було практично медитацією, молитвою і магією. Вишивали в повному мовчанні з молитвами, бажано в повний місяць.

Місяць – жіноча планета, і в нічний час у жінок підвищується інтуїція і енергетика. Під цим рушником проходили всі війни. Якщо часу було небагато, то жінка за ніч вишивала просто хустку і віддавала в дорогу чоловікові або синові.

Яким чином ці хустки і вишиванки оберігали чоловіків на війні логіці не піддається, напевно, все-таки справа в потужної енергії вишивальниці і багатстві ритуальних символів.

З якої тканини роблять вишиванки
Сучасні умільці активно цікавляться культурою і відроджують традицію української національної вишивки. Дуже здорово, звичайно, зшити сорочку самої.

Якщо у вас є навички крою та шиття, то це не складно. Якщо досвіду немає, то теж не проблема. Зараз повно у продажу вже готових сорочок під вишивку з докладними схемами і навіть підбором ниток. Але давайте трохи зупинимося на тканинах, з їх яких шиють вишиванки.

Шифон. Тонка прозора бавовняна або шовкова тканина. Часто використовується для шиття вишиванок. Але вона швидше літня та святкова. Вишивати по ній досить складно.

Льон. Найдорожчий і популярний вид тканини. Наші прабабусі вишивали тільки на ньому. Зараз існує багато сучасних різновидів льону. Розрізняються вони додатковим складом, технікою виготовлення і ціною.

Домоткане полотно. Найдорожчий різновид льону. При цьому екологічно чисте, комфортне в носінні і довговічне. Не лякайтеся, якщо після прання виріб трохи “сяде”. Через пару годин носіння він прийме первинний вигляд. У чистому вигляді має брудно-білий відтінок і його складно гладити.

Щоб цього уникнути, до нього додають синтетичне волокно – лавсан, завдяки чому тканина стає біліше і тонше. Для здешевлення тканини, льон стали виробляти на фабриках. З додаванням синтетичних волокон. За зовнішнім виглядом від льону домотканого його не відрізнити. Він добре зберігає форму і легко прасується.

Поплін. Такий же популярний, як і льон. Значно дешевше, у виробництві найчастіше використовується бавовна або хімічні волокна. Тканина добре “дихає”, практично не мнеться, зберігає форму, з хорошою терморегуляцією. Дуже популярна при пошитті чоловічих сорочок.

вишиванка, товарНа фото: Якісні вишиванки для дітей різного віку (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)

Вишиванка — історія виникнення — ЗапоВики

Історія вишиванки, техніка та способи її виконання є всесвітньо відомим видом мистецтва та художньою творчістю нашого народу.Яскраві візерунки, що стеляться оксамитовим килимом барвистих трав і квітів, з яких нам посміхаються жар-птиці та вигадливі півні – все це створює неповторний, самобутній народний скарб українського народу – вишиванку. Коли саме історія вишиванки бере початок, достовірно не відомо.Особливе шанобливе ставлення нашими предками до вишиванки пояснювалось не лише тим, що вона відрізнялась неймовірною красою, а й тим, що вона була оберегом людини, яка захищала від нечистої сили та бід.

Вишиванка зроблена руками люблячої матері або дівчини, наділяла неймовірним приливом бадьорості та енергії. Не дарма, перед весіллям, наречена повинна була вишити сорочки своєму коханому та майбутнім батькам. Хоча весільна сорочка і надягалась лише раз в житті, але береглася вона до останніх днів. Історія вишивки та її розвитку зберігає в собі ознаки та особливості різних епох, що є важливим джерелом вивчення соціальної структури населення, його етнічної історії та естетичних поглядів та уявлень.

Орнаменти, візерунки, гама кольорів суттєво відрізнялись локально. Для кожного регіону України були характерні свої певні особливості вишивання сорочок. Відповідно з історією вишиванки, на західній частині країни вишивки робились вовняними нитками у поєднанні із згущеними стібками. Використовувались також різноманітні візерунки, майстрині не боялись експериментувати та нагромаджувати кольорами. Окрім звичайних рослинних та геометричних орнаментів, вишивали гладдю або дрібним хрестиком бісером, золотими чи срібними нитками, шовком — зооморфні малюнки.

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів. Вишивкою , за свідченням Геродота , був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які датуються VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає,що вони носили вишитий одяг. На жаль , пам`ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту , трипільської культури .

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався , але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи : геометричні, рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів .

Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії , хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символфів у народі створенна своя система назв. Це «баранячі ноги», «кучері», «гребінчики», «кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі , рослині . Крім поширеного символу «дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині , використання таких мотивів , як «виноград» — символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» — символ кохання тощо.

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви , які властиві баченню візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове око, риб`яча луска тощо.

Література

  1. ІСТОРІЯ ВИШИВАНКИ
  2. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ
  3. історія виникнення української вишиванки