Христина соловій біографія: Страница не найдена | Женский журнал Лиза — женский сайт для современной женщины

Кристина Соловий — биография, образование, семья, карьера, компромат

Певица, автор песен

Дата рождения: 17.01.1993 г.

Родной город: Дрогобыч (Львовская область)

Будущая певица родилась в семье хоровых дирижеров. У Кристины есть лемковские корни, культурное наследие которых оставляют отпечаток на творчестве певицы. Интерес к колориту западно-украинского искусства также подогревала бабушка. Именно она познакомила Кристину со старинными галицкими песнями.

Музыкальность семьи не обошла стороной Кристину Соловий. С детства она училась играть на фортепиано в музыкальной школе.

В 17 лет девушка переехала во Львов. Там она примкнула к хору «Лемковина», где проявила свой вокальный талант.

Но ее музыкальные способности не повлияли на выбор высшего образования. Кристина Соловий отдала предпочтение филологическому факультету Львовского национального университета им. И. Франко. Все же любовь к музыке не позволила ей вовсе отстраниться от искусства.

В 2013-ом году Кристина Соловий дебютировала на талант-шоу «Голос країни».

В 2015-ом году певица начала сотрудничество со Святославом Вакарчуком. Рокер выступил в качестве продюсера Кристины. В том же году на «ГогольFest» состоялась премьера дебютного альбома Кристины. Он получил название «Жива вода». Популярность певице принес ее клип на песню «Тримай».

В 2016-ом году Кристина Соловий получила от «YUNA»   премию за лучший видеоклип.

В 2017-ом году певица презентовала клип на песню «Фортепіано», которая вошла в ее вторую пластинку с авторскими композициями. Съемки видео проходили во Львове.

В кадрах раскрывается история девочки, связывающей свою жизнь с музыкой. В съемках клипа приняло участие коричневое фортепиано марки «Украина». Именно на таком инструменте Кристина сочиняла свои песни, живя во Львове. В кадрах также можно увидеть винтажное электронное пианино «Fender Rhodes Mark I», любимый инструмент Кристины.  Пианино принадлежит группе «Океан Ельзи».

Личная жизнь

Кристина Соловий не распространяется о своей личной жизни, но намекает, что ее сердце несвободно.

Скандалы

В 2018-ом году Кристина Соловий отменила свой концерт в городе Змиев (Харьковская область). Причиной послужил политический контекст, который обнаружила певица. Как выяснилось, ее выступление организовывали депутаты  Евгений Мураев и Валерия Мураева. Мероприятие создавалось в целях политической рекламы. Об этом сообщила певица на своей странице в Facebook.

Состояние

Информация о доходах принцессы лемков отсутствует в открытых источниках.

1993 — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

• 4 січня — Владислав Калітвінцев, український футболіст.
• 6 січня — Віталій Буяльський, український футболіст, півзахисник збірної України та київського «Динамо».
• 12 січня — Зейн Малік, британський співак, колишній учасник бойз-бенду One Direction.
• 17 січня — Христина Соловій, українська співачка, автор-виконавець пісень.
• 26 січня — Микита Шевченко, український футболіст, воротар клубу «Зоря» (Луганськ).
• 28 січня — Вілл Поултер, англійський актор.
• 3 лютого — Оксана Жданова, українська актриса театру і кіно.
• 2 березня — Марія Яремчук, українська співачка.
• 15 березня:
• 26 березня — Анастасія Кожевнікова, українська співачка. Колишня солістка гурту «ВІА Гра».
• 10 квітня — Софія Карсон, американська актриса і співачка.
• 17 квітня — Сергій Куліш, український стрілець, срібний призер Олімпійських ігор 2016 у стрільбі з пневматичної гвинтівки.
• 24 квітня — Аліна Комащук, українська шаблістка, срібна призерка Олімпійських ігор 2016 в командній шаблі.
• 1 травня — Тигран Мартиросян, український журналіст, телеведучий, медіаменеджер.
• 4 травня — Руслан Маліновський, український футболіст, центральний півзахисник збірної України та італійської «Аталанти».
• 6 травня:
• 13 травня — Деббі Раян, американська акторка та співачка.
• 14 травня — Міранда Косгроув, американська актриса і співачка.
• 18 травня — Alekseev, український співак.
• 7 червня — Джордж Езра, британський співак і гітарист.
• 13 червня — Сергій Болбат, український футболіст, правий захисник «Шахтаря».
• 18 червня — Соболєв Микола, російський відеоблогер та співак.
• 21 червня — Роман Дуда, український співак, музикант.
• 26 червня — Аріана Гранде, американська співачка.
• 16 липня — Ганна Різатдінова, українська художня гімнастка, бронзова призерка Олімпійських ігор 2016 року.
• 26 липня — Тейлор Момсен, американська актриса, рок-співачка та модель.
• 28 липня — Гаррі Кейн, англійський футболіст.
• 11 серпня — Елісон Стоунер, американська співачка, акторка, танцівниця і модель.
• 18 серпня — Мая Мітчелл, австралійська акторка та співачка.
• 26 серпня — Кеке Палмер, американська акторка та співачка.
• 29 серпня — Ліам Пейн, британський співак, один з чотирьох учасників британсько-ірландської групи One Direction.
• 12 вересня — Артур Логай, український актор театру і кіно, співак.
• 13 вересня — Найл Хоран, ірландський співак, автор пісень і гітарист, відомий як член бойз-бенду One Direction.
• 18 вересня — Патрік Шварценеггер, американський актор, фотомодель і підприємець, син Арнольда Шварценеггера і Марії Шрайвер.
• 29 вересня — Олег Верняєв, український гімнаст, олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики.
• 13 жовтня — Тіффані Трамп, американська модель та співачка. Донька 45-го Президента США Дональда Трампа та його другої дружини, Марли Мейплз.
• 15 листопада — Пауло Дибала, аргентинський футболіст польсько-італійського походження.
• 17 листопада — Анна Андрес, українська модель, переможниця конкурсу краси «Міс Україна Всесвіт» 2014 року.
• 8 грудня — Анна-Софія Робб, американська теле- та кіноакторка.
• 22 грудня:
• 27 грудня — Олівія Кук, англійська акторка.

Див. також: Категорія:Померли 1993

Христина Соловій — біографія, фото, особисте життя, чоловік

Христина Соловій – українська співачка, народилася 17 січня 1993 року (25 років). Її рідне місто Дрогобич (Львівської області). Христина не тільки виконавець, але і автор своїх пісень. Дівчинка народилася в сім’ї хорових диригентів, її батьки познайомилися у львівській консерваторії імені Миколи Лисенка.

Дитинство і юність

Христина з самого дитинства закохана в музику, вона намагалася бути присутнім на всіх концертах, де брали участь батьки. Дівчинка закінчила музичну школу по класу фортепіано. Її предки належали до стародавнього роду «лемки», які виконували суто етнографічні музичні композиції. Коли дівчині виповнилося 17 років, вона з батьками переїхала до Львова. Тут Христина співала в хорі «Лемковина», де учасниками були люди у віці від 50 до 70 років.

Але це не завадило дівчині розвиватися і набиратися досвіду. Саме це сильно вплинуло на її особистість.Батьки не схиляли дівчинку займатися виключно музикою, вони надавали їй вибір. Христина закінчила Національний університет імені І. Франка у Львові за фахом філолог. Поки вона вчилася її неодноразово радили показати свій талант всій Україні, але в силу своєї скромності дівчина часто відмовлялася.

Популярність

На весь світ дівчина заявила про себе і дебютувала у пісенному конкурсі «Голос країни-2013», який проводиться щороку в Україні. Христині тільки виповнилось 20 років, а її голос дізнавалися з перших слів пісні. На конкурсі вона не зрадила своїм традиціям і піднесла глядачу лемківські народні пісні. Наставників у цьому конкурсі для дівчини став Святослав Вакарчук. Вона змогла дійти до півфіналу і продемонструвала силу волі і характер. Вона навідріз відмовлялася виконувати російськомовні пісні, віддаючи перевагу українському фольклеру.

Христина Соловій: Найбільш популярні пісні

Після участі в масштабному проекті, Христина стала мега популярної і разом з Вакарчуком створили кілька кліпів. 22 вересня 2015 року співачка випустила перший альбом під назвою «

• Тримай
• Під хмаркою
• Хто, як не ти?

Особисте життя

На даний момент Соловій не афішує своє особисте життя, але каже, що неодноразово закохувалася. Зростання Христини становить 155 см, вага 50 кг В 2016 році співачка була відзначена нагородою «YUNA» за найкращий відеокліп. Юна співачка мріє про кругосвітню подорож, їй цікаво, як живуть інші народи. Місто, в якому б вона хотіла жити – це Париж, але тільки після свого улюбленого Дрогобича. Крістіна палка шанувальниця творчості групи «Океан Ельзи».

Співачка часто говорить, що в її житті найважливіше місце займає музика. Надихають її не сучасне життя, а творчість своїх предків, старий Львів, читання і розповіді про казкових мешканців Карпат. Найбільше в одязі Христина воліє етнічний стиль з унікальною вишивкою або орнаментом.

Наші дні

В музичному світі дівчину називають не інакше, як лісова принцеса або чарівний ельф. Христина ефектно виглядає в довгих шатах і різного роду вінках. Вона не сильно любить вбиратися, воліючи зручний одяг з натуральних тканин. Іноді вибирає плаття в стилі «бебі-долл». Що стосується друзів або близьких відносин, то співачка рідко відвідує модні заходи або тусовки.

Але зате охоче бере участь у проектах, які підтримують українську національну культуру.Зараз співачка хоче створити новий альбом, але тема поки залишиться загадкою. Христина планує втілити у цій роботі всі свої мрії. В збірник увійдуть не тільки народні мотиви, а й авторські роботи.

Посилання

• vk. com/solovijka
• instagram.com/soloviyka
• facebook.com/khrystyna.soloviy

Отримувати оновлення.

Христина Соловій, співачка

7 лютого в українському прокаті стартувала кінострічка “Крути 1918” — важливий і важкий фільм, який відкриває трагічні сторінки нашої історії, викликає переживання та спонукає переосмислити деякі, ніби давно відомі, речі.

Канва сюжету справді драматична, але по ній світлою гладдю проходять пісні у виконанні Христини Соловій. Кіно ви подивіться самі, а от про його вокальне оформлення співачка нам зараз дещо розкаже, а у відео, ще й заспіває.

— Христино, ваша пісня «Стежечка» з нового альбому “Любий друг” стала офіційним саундтреком до нового українського фільму, прем’єра якого відбулася цими днями. Якщо бути точнішою, то там, прозвучала навіть не одна ваша пісня, а дві! Розкажіть, які обставини привели до співпраці з кінематографом, якщо не помиляюся, це ж було ваше давнє бажання, написати пісню до фільму?

— Мене запросили до співпраці режисер і продюсер фільму «Крути 1918» Олексій Шапарєв і Андрій Корнієнко.

Крім пісні «Стежечка», яку я написала на вірші Івана Франка, вони запропонували мені зробити власну інтерпретацію дуже відомої пісні, дуже важливого для мене гурту «Океан Ельзи». Це був певний виклик, оскільки для мене було надзвичайно відповідально і емоційно складно працювати над цією піснею.

— Перед тим, як почати працювати над музикою, ви знайомилися зі сценарієм?

— Я знала основний сюжет, задум і лінію кохання цього трикутника. Знала, що це не основна тема фільму, але моя «Стежечка» буде акомпанементом саме цієї історії. 

— Під пісню «Холодно» там теж відбуваються досить хвилюючі і щемливі події, а ваш вокальний супровід, як на мене, посилює та надає їм додаткового сенсу. Як ви вважаєте, те, що ми побачили на екрані, збіглося з тим, що ви уявляли, коли писали і співали ці пісні? Яке ваше враження від кінокартини в цілому?

—  Мені дуже сподобався фільм, у мене приємні враження. Особливо вразили військові сцени і виконавець ролі антигероя Муравйова (актор Віталій Салій – ред.), він мабуть найбільше виділяється в цьому фільмі.

— Ви сказали, що було хвилююче і відповідально виконувати пісню авторства важливої для вас людини, і ця людина – ваш колишній наставник у шоу “Голос країни” Святослав Вакарчук. Вибачайте, але дуже хочеться саме про це й розпитати. Як зараз складаються ваші взаємини, у якому форматі відбувається співпраця на сьогоднішній день?

— Була досить тривала пауза, не скажу, що зовсім, у спілкуванні, бо ми переписувалися. Але, усі знають наскільки зайнята людина Святослав, і певним чином, мені це допомогло, тому що я багато чого зуміла зробити сама, я знайшла гарну команду – це мій тодішній менеджмент Андрій Білан і Леся Клочай, які допомагали мені у всьому і, фактично, могли б продовжувати думку за мене.

І, от, буквально вчора відбулася дуже приємна для мене зустріч зі Святославом. Насправді, ми дуже давно не спілкувалися таким чином, і дещо собі запланували на майбутнє.

— Не відкриєте таємницю що саме?

— Навіщо говорити про плани, які ще не мають конкретного втілення? Я не люблю бути пустослівною.

— Тоді про плани, які вже здійснилися. Восени ви випустили свій другий альбом “Любий друг”.

— Так, цей альбом авторський і я вважаю його своїм першим. Адже альбом “Жива вода” був цілковито спродюсований Святославом Вакарчуком та Мілошем Єлічем. Частково в аранжуванні брали участь музиканти, тобто, усі, крім мене. Я просто присилала свої гармонії під фортепіано, ну і, звісно, написала дві перші пісні для цього альбому, це «Тримай» і «Синю пісню».

Альбом «Любий друг» — це зовсім інша моя іпостась, можна так сказати. Як співачка я почала з народних пісень, які вилилися у мої авторські. В моїх власних піснях збережена народна мелодика, і мені це дуже подобається. Я думаю, що подобається і моїм слухачам.

— Я вас не здивую, але скажу, що «Тримай» — це взагалі одна з моїх найулюбленіших пісень і мені завжди було цікаво, наскільки ваші тексти автобіографічні? Тому що слухаєш їх і думаєш: от, ніби я це написала, ніби про мене все.

— Це найприємніший комплімент, який може почути автор у свою адресу. Дякую. Але не всі мої пісні автобіографічні. Мене надихають люди, все, що я роблю, навіть ви зараз, коли так говорите.

— Ви сказали, що вважаєте “Любий друг” першим власним альбомом, оскільки створювали його самостійно. Тобто для вас важлива незалежність, в тому числі і від продюсерів?

— Звісно, незалежність — це приємно, я дуже свободолюбива людина, і сам факт незалежності важливий мені і в альбомі, і у творчості взагалі.

Дуже добре, коли у людей, які працюють разом, співпадають творчі вібрації, якщо є стовідсоткове взаєморозуміння, якщо є хімія, тоді запускається правильний творчий процес і все працює. А коли цього немає, то треба робити самій навіть те, чого не вмієш, тому що ніхто краще за мене не може знати, як можуть звучати мої пісні.

— Тобто, вас можна назвати людиною, яка постійно вчиться  і самовдосконалюється? Ви ж за освітою, наскільки я знаю, філолог. Але музика вже стала вашою професією?

— Так, вже стала професією, бо я займаюся цим по житті, кожного дня. За освітою я філолог за спеціальністю «літературна творчість». У мене на факультеті була улюблена викладачка – Ірина Старовойт, яка казала: філологія, можливо, не дасть вам усім місце під сонцем, і ви не знайдете швидко роботу, чи не будете працювати усі за фахом, але вона настільки розширить ваш кругозір, що ви станете зовсім іншими людьми.

Я це відчула буквально з першого півріччя, мій кругозір справді розширився і захотілося ще стільки всього дізнатися, пізнати і розвивати в собі.

А ще, ще я люблю мамі казати, що все-таки працюю за фахом, тому що літературна творчість у мене є – тексти пісень я пишу собі сама (посміхається).

— Те, що ви не пішли отримувати музичну освіту при тому, що ваші батьки музиканти, було якимсь підлітковим протестом?

— Ніякого протесту не було, я просто про це навіть не думала. Для мене ніколи не стояло за мету чи мрію повчитися в консерваторії чи в музучилищі. Так, батьки за фахом музиканти, вони закінчили диригентський відділ і мені цього було достатньо, щоб знати те, що мені потрібно.

— Але ж все одно щось спонукало вас потрапити і навіть стати півфіналісткою шоу “Голос країни”!

— У мене ніколи не було такої мети. Я з‘явилася там для того, щоб заявити Україні, перш за все, про лемківську пісню. Я не збиралася ставати співачкою. Ніколи. Більше того, коли я йшла на шоу, найбільше, що мене лякало, це флер популярності, і всього того, чим я зараз, власне, живу.

— То ви хочете сказати, що вам не подобається популярність та слава, що на вас звалилися?

— Мені не може щось подобатися, чи не подобатися в моєму житті. Я приймаю всі свої помилки і називаю їх досвідом. А те, що зі мною сталося, можна назвати і випробуванням, і самим життям зараз.

— У вас зараз багато концертів? Ваш насичений графік залишає час для особистого життя?

— У мене все дуже хаотично, і попри намагання людей, які зі мною працюють та намагаються якось врегулювати мій графік, все одно ніколи не виходить зробити його структурованим, тому що творчість завжди залишається на першому місці. Іноді мені доводиться з собою боротися і робити те, що мені не подобається.

— Таке трапляється?

— Звісно, буває. Але,  іноді я прокидаюся вранці з бажанням написати або записати пісню, яка вже з’явилася у мене в голові, і це дуже приємно.

Звичайно, хотілося б більше відпочивати, подорожувати, але на це не завжди залишається час, особливо у людей, які обертаються в українському шоу-бізнесі, в числі яких я зараз опинилася.

Бізнес і шоу, це не те чим я живу, але, тим не менше, я в цьому. Отакий парадокс. Для мене те, чим я займаюся, не є ремісництвом, це просто моє самовираження і якщо воно відгукується й вібрує в комусь ще — це моя найбільша плата.

Ніякі гонорари, рейтинги, чарти, рекламні контракти чи будь що інше, що ілюструє високі позиції у шоу-бізнесі, не дадуть мені того, що дають люди, котрі приходять на мої концерти.

— Христино, ви заявляли, що ніколи не будете виконувати російські пісні. Це рішення визріло після подій 14-го року чи така позиція сформувалася набагато раніше?

— На “Голос країни” в 2013 році я прийшла вже з таким посилом і емоційним, і принциповим. Я не можу інакше. Моя рідна мова українська, я нею говорю, нею думаю, нею відчуваю, живу і дуже її люблю, просто не змогла б написати пісню російською.

— Тоді до процесу написання. Дозволите зазирнути до вашої творчої лабораторії? Як відбувається процес народження пісні?

— Я імпульсивна людина, пишу завжди спонтанно. І коли щось придумала, коли чогось мені хочеться – беру і роблю це.

Мені важко спланувати, що з цим буде далі і вибудувати якусь стратегію. Для цього мені вже потрібні інші люди, з внутрішньою структурою і порядком всередині, тому що я – повний хаос. Це я просто втомлена зараз, тому сиджу і спокійно розповідаю, але вийду звідси, візьму телефон, побачу всі ці повідомлення й те, що на мене ще чекає – і все піде от так.

Але якщо говорити далі про процес народження пісні, то написала пісню — відправила, скоріше за все, братові.

— Він ваш перший слухач і критик?

— Так, зазвичай це мій старший брат Євген, який є гітаристом в моїй групі і співавтором деяких пісень в альбомі «Любий друг». Він, мабуть, найважливіший критик для мене, так повелося віддавна. А потім відправляю Святославу.

— І досі так відбувається?

— Так. Але я дуже давно вже нічого не написала. Остання написана пісня — це «Поки любиш», вона так і залишилася в альбомі останньою, чи, точніше, передостанньою.

— Не вистачає часу чи натхнення? 

— Коли є натхнення, то, щоб там не було, чи щоб там не горіло, час знайдеться, бо це треба зробити й край. У мене немає такого, що я сідаю за інструмент і хочу написати хіт, але не знаю про що.

Я пишу, коли мене вже переповнюють почуття, емоції, коли є, що сказати, або коли я щось пережила, чи мене щось дуже вразило.

— Зараз часто відбуваються цікаві творчі колаборації, коли співаків запрошують грати до театру чи в кіно. Чи хотіли б ви взяти участь у чомусь подібному, спробувати себе у новій, акторській якості?

— Перше, про що я замислилася після закінчення дрогобицької гімназії, це був акторський факультет. Але моя мама була просто в шоці і дуже мене відраджувала від цього, так само, як і від участі в шоу “Голос країни”.

— Але ж тепер вона задоволена результатом?

— Тепер вона говорить, що пишається мною. У мене завжди вистачало  внутрішнього спокою сприйняти всі мамині побоювання і хвилювання, як належне – вона ж мама, вона мусить переживати, в будь-якому разі, але, якщо буду постійно піклуватися про її спокійний душевний стан, то залишуся вдома і буду заварювати їй ромашковий чай (посміхається).

— Чи часто буваєте у своєму рідному Дрогобичі?

— Я не була там вже 6 років, десь так. На жаль, мені скільки разів випадала нагода, але весь час не складалося – була або проїздом, або десь поблизу, а не в самому Дрогобичі.

Рідних там не залишилося, відколи я закінчила гімназію, вся родина переїхала до Львова, та й друзі всі пороз’їжджалися, тобто, немає до кого поспішати, але саме місто мене чекає, я знаю, воно мені сниться. І я обов’язково туди повернуся весною, коли цвітуть магнолії, бо це найпрекрасніше в Дрогобичі.

— Коли ви задумуєте відпочинок чи подорож, то чому, зазвичай, надаєте перевагу: теплим краям чи, можливо, вас вабить холодна північна краса?

— Я до цього ставлюся так — якщо мені потрібен пасивний відпочинок, мені байдуже, що там, основне, щоб було море, затінок у готельчику, книжки і вимкнений телефон.

А якщо мені хочеться чогось активнішого, то я обираю країну, яка мене цікавить, з тих же книжок, і їду собі чи до Риму, чи до Барселони.

Париж — взагалі моя дуже велика мрія, дуже досяжна, дуже близька, але я постійно відтягую візит до нього, тому що хочеться залишитися там довше і не перетворювати поїздку на марафон по музеях, а відчути сам ритм життя в Парижі. Я закохана в це місто, в цю мову, вивчала французьку в гімназії і в університеті, і навіть в Києві якийсь короткий період походила на курси, щоб пригадати. 

— Раз ми вже згадали про вашу любов до читання, то, цікаво, часу на це вистачає лише на відпочинку чи ви частіше знаходите вільні хвилини для книги в своєму щільному графіку?

— Знаходжу. У мене десь одна прочитана книга на місяць виходить. Буває, дві, буває – жодної, плюс-мінус, але це така потреба. Це – найкраще, що мене перемикає від усієї круговерті, в якій я щоденно перебуваю, особливо, якщо є якісь події, робота над альбомом, відео, кліпом. Це займає дуже багато часу і вимотує, і тоді я беру книжку і просто переношусь в іншу історію, інший вимір, інший світ, проживаю інше життя.

Я за це й люблю читати, тому що вважаю, що всі прочитані книжки – це прожиті життя. 

— Вам вдалося не потрапити до капкану соціальних мереж? У вас немає залежності від Facebook чи Іnstagram? 

— Я не знаю чим вимірюється залежність, можливо, трохи є, я постійно спілкуюся в месенджерах, ви ж бачите, телефон постійно в руках. Але, я б не сказала, що з цим у мене проблеми. Я не дуже активна в соцмережах.

Подивіться, у мене в Instagram за досить довгий період не така вже й велика кількість постів. Сторіз я взагалі дуже рідко роблю.

Інколи хочеться щиро поділитися чимось зі своїми шанувальниками, або вони самі цікавляться моєю творчістю чи особистістю, тоді я це роблю. Особливо люблю показувати, що я читаю.

Але прокидатися з відкритою камерою і розповідати, яким шампунем я мию голову, чи який у мене розпорядок дня, і просто забивати собою ефір мені ніколи не було цікаво.

Я більше люблю реальне життя, а особливо люблю таємниці, чи точніше, зберігати щось в таємниці.

— А я щойно хотіла про одну з них запитати, а тепер боюсь…

— А ви не бійтеся. Я просто не відповім, якщо не захочу.

— Цікаво, чи належить ваше серце комусь?

— Ніколи не говорю про особисте життя. Може й так, а може й ні. Я думаю, що те, що сховано від очей, довше живе.

— Ви буваєте на світських тусовках?

— Ненавиджу їх. Бувають події, які мені цікаві з якоїсь причини, але вони теж підпадають під категорію світських тусовок, як, наприклад, презентація фільму «Крути 1918». Це була дуже світська тусовка.

— В кіно ходите? Слідкуєте за сучасним українським та світовим кінематографом?

— Зараз я не дивлюся нічого в кінотеатрах. Часу не вистачає, а коли вистачає часу, то просто не хочеться виходити нікуди. Я люблю самотність, а кінотеатр — це люди.

Останній фільм, на якому була, це «Дім, який збудував Джек» Ларса фон Трієра. Це мій улюблений режисер, хоча він і жахливий (посміхається), не знаю, ще які епітети до його творчості підібрати.

— Творчість яких музикантів вплинула на вас найбільше? Ким ви захоплювались?

— Я переслухала дуже багато французького шансону, це Серж Генсбур, Мішель Жонас. Звісно, Стінга слухала з раннього дитинства, тому що його любили мої батьки, і дуже багато класичної музики.

Мені надзвичайно подобається оркестр і симфонічні партії у музиці, я завжди стараюся це інтегрувати в своїй творчості. Взагалі, хотілося б коли-небудь зіграти концерт з оркестром.

— У вашому репертуарі зараз пісні лише українською, чи не плануєте випустити сингл іншою мовою?

— Іншими мовами я співаю, але я не випускаю синглів, і не пишу пісні англійською чи французькою. Хоча, французькою, мені б хотілося написати навіть не одну пісню, а можливо, альбом. Поїхати до Парижу і написати там альбом.

— Чи бувало у вас колись бажання заспівати з кимось дуетом?

— Дует, мені здається, це такий більш маркетинговий хід. Були ідеї, але прямо непереборного бажання не було, кілька разів були такі думки, і артисти, які пропонували мені це зробити, але на той момент я не сформувалася як самостійний, самодостатній артист — я випустила цей свій “нульовий” альбом «Жива вода» і не створила нічого свого. Зараз я могла б про це подумати, але ще до цього не дійшло.

— Якби не шоу “Голос країни” і неочікувана кар’єра співачки, ким би ще ви себе бачили у житті?

— Я хотіла бути бібліотекарем, або відкрити свою новітню бібліотеку, займатися літературою і жити у Львові спокійним розміреним життям. В будь-якому випадку, я точно пов’язала б своє життя з літературою. Думаю, що я до неї ще повернуся, коли виконаю сповна те, що маю, в музиці. У мене залишається мрія написати книжку.

— Мені здається, що ви досить вибіркова у спілкуванні, не відкрита, як то говорять, не «душа нарозхрист»?

— Ні, в мене все залежить від настрою, і різні люди можуть мене зовсім по-іншому сприймати і знати, знати іншу мене. 

— З дитинства нам всім знайомий вислів: «Не май сто карбованців, а май сто друзів». Мене завжди бентежило, а чи справді може бути у людини така кількість друзів?

— Залежить від того, про що ми говоримо. Що значить друг? Це людина, яка прийде на допомогу, вислухає, підтримає. Чи друг, це той, з ким бачишся і спілкуєшся кожного дня? Чи це — людина, з якою ти роками не спілкуєшся, але знаєш, що вона є, і вона тебе завжди розуміє? Власне, саме таких друзів у мене є декілька, і цього достатньо, я з ними підтримую емоційний зв’язок, який набагато важливіший, ніж усі ці зустрічі і гучні компанії.

Я думаю, це не так важливо, чим кожен з нас займається, головне, що воно дає нам всередині, і що воно дає людям, які навколо нас, тому що ми стаємо щасливішими тільки тоді, коли ми можемо щось віддати.

Любов Базів. Київ

Фото: Вікторія Квітка

Hristina Solovij Peretrutov 05 — Gallery — Христина Соловий

Христина Соловий (Христина Соловій) – молодая исполнительница и автор песен из Украины. Родилась в 1993 г. в городе Дрогобыче (Львовская область) в семье музыкантов. Ее семья принадлежит к народности лемки (другое название – русины). Это малорусское население Карпатских гор, проживающее между истоками pек Ропа и Сана.

Христина закончила музыкальную школу по классу фортепиано и Львовский университет им. Ивана Франко по специальности «литературное творчество». На протяжении четырёх лет она была солисткой хора «Лемковина», выступала в его составе на фестивалях в Польше и Словакии.

О Христине Соловий узнала вся Украина после ее участия в проекте «Голос Країни», где она попала в команду лидера группы «Океан Эльзы» Святослава Вакарчука. По завершению конкурса их сотрудничество продолжилось – Святослав стал продюсером молодой исполнительницы. В результате был записан первый альбом Христины, и совершенно волшебный клип «Тримай» («Держи») в стиле «фэнтези», в котором реальность переплеталась с иллюзией (за первые 6 месяцев – 2,2 млн. просмотров на YouTube).

Христина Соловий осознанно не желает получать высшее музыкальное образование. Она считает, что более интуитивное, освобожденное от табу академических правил чувство музыки для нее предпочтительнее. Кроме того, она является магистром литературоведения. В планах певицы – написание психологического романа. Правда, пока эти планы она решила немного отодвинуть – с тем, чтобы сосредоточиться на сочинении музыки.

В первом альбоме «Жива вода», презентация которого прошла 22 сентября 2015 г., находится всего лишь два песни авторства Христины Соловий, но она убеждена, что в следующем альбоме их будет гораздо больше.

Христине Соловий, чтобы она не исполняла, замечательным образом удается всегда выдерживать народную основу, которая всегда у нее звучит абсолютно органично.

Дискография:
«Жива вода» (22.09.2015),
«Любий друг» (24.19.2018).

Видеоклипы:
«Тримай» (8.04.2015),
«Под облачком» (22.10.2015),
«Хто, як не ти?» (2.12.2016),
«Fortepiano» (Концертный, 21.12.2017),
«Гамерицкий край» (22.09.2018),
«Шкідлива звичка» (Концертный клип, 17.10.2018),
«Шкідлива звичка» (ft. YanGo, 13.11.2018),
«Стежечка» (Саундтрек «Крутой 1918», 21.01.2019),
«Холодно» (аудио, 6.02.2019),
«Про весну» (15.05.2019),
«Любий друг» (21.06.2019),
«Коала» (lyrics, 14.08.2020),
«Втікала» (13.05.2021),
«Краще мовчи» (art video by SOVAanima, 1.06.2021)

Интернет:
Фейсбук
Вконтакте
Инстаграм
Soundcloud
Видеоканал
Википедия (укр.яз.)

Контакт:
+380 67 327 9400 (организация концертов),
[email protected] (Агент бронирования, Анна),
[email protected] (Контакт для прессы).

«С возрастом я все больше похожа на маму» (фото)

В 16 лет она ушла из дома, чтобы жить с Владимиром Пресняковым-младшим, около года отсуживала сына Дени у экс-супруга Руслана Байсарова, а нынешний муж, американский бизнесмен Михаил Земцов, моложе нее на семь лет… Словом, биография этой популярной и любимой миллионами певицы изучена так же досконально, как и подробности жизни ее знаменитой мамы Аллы Борисовны Пугачевой.

#@#

Viva! публикует то, что ранее Кристина Орбакайте хранила за семью печатями.

1 Родилась там же, где Пугачева. «Мы с мамой родились в одном доме на Крестьянской Заставе. Спустя годы на том месте, где мама ходила с коляской, построили казино «Кристалл». Кристина и Алла!»

2 Торговала на рынке. «Я продавала редиску. Бабушке надо было отлучиться, и она попросила меня посторожить. Я села, платочек на голову повязала, не смотрю ни на кого. Мне главное было ответить, сколько стоит, и чтобы не украли».

3 Верит гороскопам. «С возрастом я все больше похожа на маму. Но далеко не все в наших характерах совпадает. Она – Овен, я – Близнецы, и поэтому я более «разбросанная», нежели она. Овны – целеустремленные, Близнецы – баловни судьбы».

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Алла Пугачева похудела благодаря диете Кристины Орбакайте

4 Предложения руки и сердца не получала. «С отцами моих детей таких вопросов не возникало, потому что мне ни Пресняков, ни Байсаров никогда не предлагали выйти замуж. Первым человеком, который сделал мне предложение, стал Михаил, и я не смогла огорчить его отказом».

5 Получила двойное гражданство. «Мои дедушка и бабушка по папиной линии до 15 июня 1940 года были гражданами Литвы, так что особых трудностей с получением литовского паспорта у меня не возникло».

6 Считает себя символом. «Не обязательно зацикливаться на сексе! Хочется быть разной: и секс-символом, и иконой стиля, и воплощением женственности и женской мудрости, символом материнства, в конце концов».

7 Диет давно не соблюдает. «Время от времени устраиваю, например, разгрузочные дни, когда ем овощи и фрукты, пью кефир и чай с молоком. А так воду пью только без газа. Поскольку я много времени нахожусь в дороге, в переездах, следить за правильным питанием, диетой, где все будет расписано по пунктам, очень сложно».

8 Может выругаться. «Обычно этим пользуешься, когда человек тебя не понимает с первого раза. Надо же на место его поставить. Все мы люди, и ничто человеческое нам не чуждо».

ЧИТАЙТЕ: Владимир Пресняков: «С Кристиной Орбакайте мы как брат и сестра»

9 Гордится сыновьями. «Никита учится в Нью-йоркской киноакадемии, снимает учебные короткометражки. А Дени – большой меломан, знает все саундтреки, радионовинки. Он даже создал группу из друзей – там дети моих подруг, две девочки и два мальчика. Группа называется BFF – Best Friends Forever. Они устраивают всякие концерты, выступают на днях рождения. Девочки играют на роялях, мальчики поют. Но говорить о том, что Дени будет артистом, шоуменом или бизнесменом, я бы не спешила. Мы в семье вообще не любим форсировать ситуацию».

10 Патриотка. «Люблю путешествовать, иногда живу у мужа в Америке. Но зачем переезжать туда навсегда? У меня здесь работа, поклонники – то, к чему я шла много лет. Не собираюсь это бросать. Мой дом в России».

Кристина Орбакайте и ее муж Михаил Земцов в Юрмале. Фото: Дмитрий Ларин, Viva!

СМОТРИТЕ ФОТО: Дочь Кристины Орбакайте — маленькая копия Аллы Пугачевой

Олег Скрипка. Новости, биография и интервью на ГОРДОН .

Родился 24 мая 1964 года в поселке Советабад в Таджикстане в семье украинских переселенцев. Отец Олега был врачом-радиологом, мать – учительницей. Вскоре семья переехала в город Кировск Мурманской области России, а через несколько лет вернулась в Украину. Олег с детства увлекался музыкой, самостоятельно научился играть на гитаре, баяне, аккордеоне и трубе.

В 1987 году окончил радиотехнический факультет Киевского политехнического института. В этом же году была создана группа «Вопли Видоплясова» (ВВ). Уже в 1987 году она получила первую премию на киевском рок-фестивале «Рок-парад» и выпустила первый хит «Танцы». При этом из-за низких гонораров Скрипка параллельно работал инженером на заводе «Квант».

В 1990 году ВВ отправились в первое зарубежное турне – по Франции и Швейцарии. С 1991 по 1996 год Скрипка с коллективом жил во Франции, гастролируя по стране, после чего вернулся в Киев.

В 2004 году Скрипка стал инициатором и одним из основателей международного этнофестиваля «Країна Мрій», художественным руководителем которого он является и поныне. В 2007 году участвовал в телевизионном проекте «Танцы со звездами», где занял второе место, а в 2012 году стал тренером талант-шоу «Голос страны» на канале «1+1».

В 2014 году городской голова Киева Виталий Кличко назначил Скрипку своим советником. В его обязанности входит благоустройство Андреевского спуска в Киеве.

В 2005 году музыканту присвоили звание народного артиста Украины, однако он отказался от него по политическим мотивам. В 2010 году Скрипка стал кавалером французского ордена «За заслуги», который ему вручил посол Франции в Украине.

Выпустил около 20 альбомов с группой ВВ и четыре сольных диска. Снялся в шести фильмах и озвучил четыре мультфильма.

Первой супругой Олега Скрипки была француженка Мари Рибо, с которой он познакомился в Париже в 1990 году и прожил семь лет. Мари работала в театрально-музыкальном кабаре, потом стала менеджером ВВ. Пара рассталась, поскольку музыкант решил вернуться в Украину, а Рибо не захотела покидать Францию. С 1997 года женат на Наталье Сыдь. В этом браке родилось четверо детей: Роман (2005), Тарас (2008), Лиза (2010) и Зоряна (2012).

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Двуглавый соловей »| Журнал STANFORD

Близнецы Каролина с самого начала нанесли им два удара. Милли и Кристин Маккой, родившиеся в 1851 году, были соединены в нижней части позвоночника, а их родители были рабами. Но их жизнь оказалась поразительной победой над невзгодами.

Ранние годы близнецов были пародией на детство. Они были оторваны от матери в 2 года; продано три-четыре раза; украдено, восстановлено и снова украдено; выставлять на всеобщее обозрение на ярмарках и шоу уродов от Нового Орлеана до Монреаля; затем улетел через океан в Британию.В каждом новом месте импресарио вызывали врачей для исчерпывающих медицинских исследований, чтобы удовлетворить научное любопытство и доказать скептикам, что «двуглавая девушка» не была мошенницей. Частному детективу, нанятому последним «законным» владельцем семьи Маккой, Джозефом Пирсоном Смитом, потребовалось три года, чтобы разыскать близнецов в Бирмингеме, Англия. К тому времени, когда они вернулись к Смиту и их семье в Северную Каролину, им было почти 6 лет.

На этом шатком фундаменте сестры построили долгую и полноценную жизнь — они умерли в считанные часы друг от друга в 1912 году — и международное имя для себя как артистов. Но их необычная история растворилась в безвестности. Это могло бы остаться неизвестным, если бы бывший судебный репортер Джоанн Фиш Мартелл не наткнулась на брошюру о близнецах в библиотеке Уайтвилля, Северная Каролина. Мартеллу, 1949 год, нужно было знать больше. Результатом является тщательно исследованная 294-страничная книга Милли-Кристина: ужасно и чудесно сделанная (Джон Ф.Блэр, 2000; 12,95 долларов США).

Что действительно вдохновило Мартелла, так это цитата внучатого племянника близнецов: «Мне часто жаль, что я не мог прожить ту жизнь, которую она жила». Как, задумался Мартелл, может кто-нибудь завидовать порабощенным сиамским близнецам?

Чтобы выяснить это, она просмотрела медицинские отчеты, журналы шоу-бизнеса, истории цирка и афиши. Она внимательно изучила статьи из британских, французских и американских газет о «Двуглавом соловье» и нашла статьи об их более поздней жизни из архивов местной газеты.Она обнаружила мемуары, которые сестры написали, когда им было 17.

Martell тщательно собрал эти широко разбросанные источники, чтобы собрать воедино историю жизни, столь же впечатляющую, как намекал внучатый племянник. Ментально, духовно и даже физически Милли-Кристин было чем восхищаться. (Хотя в переписи населения США по крайней мере два раза близнецы были указаны как два человека, их мать считала их одним ребенком и соответственно выбирала имя.)

Девизом сестер было: «Как повелел Бог, мы согласились», и они стремились превратить препятствия в пользу. В детстве они были неуклюжими и часто падали. Вскоре, однако, они разработали изящную походку боком и стиль танца, понравившийся публике. Освоили клавишные дуэты. Обладая одним сопрано и одним голосом альта, они научились гармонизировать.

Мартелл цитирует множество медицинских отчетов, в которых отмечен интеллект близнецов выше среднего.После того, как шестилетние дети вернулись в Северную Каролину в 1857 году, Смит и его жена взялись обучать их, а также управлять их многообещающей карьерой исполнителей. Мартелл приводит убедительные доказательства того, что Смиты были невольными рабовладельцами, которые относились к Милли-Кристин как к семье.

Конечно, Мэри Смит нарушила закон, обучая рабов читать и писать, и, как избранные Милли-Кристин менеджеры после того, как рабство закончилось, пара устроила свою жизнь вокруг карьеры близнецов.

Все эти усилия окупились. Мартелл много цитирует автобиографию близнецов, стихи и письма, чтобы продемонстрировать их литературные наклонности. Во время семилетнего европейского турне в 1870-х годах Милли-Кристин свободно говорила на немецком, итальянском, испанском и французском языках. Рецензент New York Times сказал: «… она идеальный маленький драгоценный камень, или драгоценные камни, или полторы камня, мы не знаем, какие.«

Пребывание в Европе завершило метаморфозу близнецов, по их собственным словам, из «бедных маленьких чудовищ и к тому же черных младенцев» в независимых, богатых молодых женщин, которые могли командовать 25000 долларов в течение сезона на окружных ярмарках. Они купили плантацию, на которой родились рабами, и передали ее отцу, предоставив дома и средства к существованию как минимум девяти братьям и сестрам. Позже они основали школу для чернокожих детей и поддержали ряд колледжей — всегда анонимно.

Сильные стороны и недостатки книги, кажется, проистекают из возможностей и ограничений самой биографии. Мартелл — искусный писатель, который старается осветить времена, в которых жили ее подданные. Ей особенно удается запечатлеть необычных персонажей и ярких промоутеров, которые населяли мир интермедий 19-го века. Но читатели, ищущие более глубокий анализ, будут разочарованы, поскольку Мартелл в основном придерживается фактического повествования.

Тем не менее, чрезмерное толкование может превратить биографию в вымысел. Один или два раза Мартелл приписывает своим испытуемым мотивы или эмоции без реальных доказательств, и попытки терпят неудачу. Возможно, будет лучше позволить читателям сделать собственные выводы. Простых фактов из жизни Милли-Кристин более чем достаточно, чтобы над ними задуматься.

Флоренс Найтингейл — биография, факты и изображения

Жил 1820-1910 гг.

Флоренс Найтингейл, увековеченная в образе дамы с лампой, была очень умной, математически проницательной первопроходицей в улучшении здоровья. Ее нововведения привели к снижению показателей смертности — сначала в больницах, затем в обществе в целом.

Она разработала и реализовала огромные реформы в обучении медсестер и сестринской практике. До реформ Соловья медсестры считались негигиеничными и ненадежными. Впоследствии их считали чистыми, обученными с медицинской точки зрения и хорошо дисциплинированными.

Убедившись на собственном опыте в нежелании людей в правительстве менять методы работы и осознав, что они часто слишком ленивы, чтобы читать отчеты, она начала представлять статистику в виде изображений, популяризируя диаграмму полярных областей.

Объявления

Начало

Флоренс Найтингейл родился 12 мая 1820 года в итальянском городе Флоренция и назван в честь этого города. Она была дочерью богатой британской пары, которая долго жила в Италии во время своего Гранд-тура по классической Европе — популярного занятия среди высших слоев общества той эпохи.У нее была старшая сестра Фрэнсис.

Отец Флоренс, Уильям Найтингейл, был хорошо образован и склонен к интеллекту. Он унаследовал большое состояние от дяди.

Мать Флоренс, Фрэнсис Смит, вела довольно неспешную жизнь. Она также происходила из очень богатой семьи.

Флоренс Найтингейл лечит капитана, раненую собаку.

 «Флоренс Найтингейл»."Известные ученые. Famousscientists.org. 15 августа 2016 г. Интернет.
.