Слава нашого національно мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня колоритна барвиста українська сорочка, зроблена з льону й вишита вручну, оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу.

Вишивання сорочок з давніх давен органічно увійшло в життя народу, воно втілює в собі всі його естетичні принципи, ідеали добра та краси, прагнення до довершеного і витонченого.

Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, звичайно, у залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гами кольорів, а також у використанні певних технік.

Наш народ ставився до вишиванки як до святині.

Вишиванка — це символ здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.

Виготовлялися сорочки з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок залежно від форми, використаних матеріалів, а також від семантики кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається з символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.

Історія вишивки: з глибини століть

Історія народної вишивки в Україні йде коренями в сиву глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва тут існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не тільки з одягом, але і з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони мали вишитий одяг. На жаль, пам’ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але навіть цього досить, щоб з’ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління впокоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи : геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.

Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символфів у народі створенна своя система назв. Це «баранячі ноги», «кучері», «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» — символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» — символ кохання тощо.

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка — червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю.

Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання. Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам — старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерункамисимволами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі.

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

Вишивка — класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.

У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Вишивкою займалися повсюди. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це «барвінок», «хмелик», «курячий брід», «зозулька», «гарбузове листя» та ін. Ось тому вишивка — це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення відтворене специфічними художніми засобами.

В українській вишивці органічно співіснують рослинний і геометричний орнаменти. Геометричні мотиви, такі, як ромб, розетки, хрестоподібні фігури, стали основою східнослов’янського узору.

Найпоширенішим є мотив ромба, який набуває різноманітних окреслень. Ускладнюється не тільки внутрішній простір, а й зовнішній контур. Ромб — один з найпопулярніших мотивів вишивки Волині, Поділля, Гуцульщини. У вишивці у відповідності із застосованою технікою він дає різноманітний художній ефект.

У ХІХ ст. підвищення інтересу до рослинної орнаментації сприяють витісненню стародавніх композицій, новому їх переосмисленню. Велике художнє значення мали лінії крою, що їх майстрині не намагалися приховати, а навпаки, виявити за допомогою ажурних швів. Принцип поєднання ажурних швів типовий для всіх районів України, однак колористичне і технічне рішення різне в кожній місцевості.

У Київському і Чернігівському Поліссі поряд з геометричними популярне рослинно-геометричні мотиви в чорно-синій гамі. Улюбленими тут є «рожі», «берізки», «хміль», «барвінок», а також «гусячі лапки», «сливки».

На грані ХІХ-ХХ ст. відбувається кардинальна зміна художньо-образного вирішення народної вишивки. Пояснюється це поширенням техніки хрестика. Цією технікою вишивали в містах та панських маєтках, різноманітні предмети інтер’єрного призначення: панно, скатерки, серветки.

Класичною технікою Поділля є низь чорного і червоного кольорів, які мають стиль «лягання» густими насиченими лініями на полотно. Ця техніка виконується з вивороту, а на лиці, як на негативі має протилежний вигляд щодо розміщення кольорів.

Високим художньо-технічним рівнем виконання вирізняється вишивка багатонаціонального Закарпаття. Вони демонструють, як широту етнокультурних взаємовпливів, так і збереження традицій сивої давнини. Цей регіон відзначається різноманітністю технік виконання і колірної гами, застосуванням бісеру, стелярусу.

Особливу групу утворюють вироби Гуцульщини. Гуцульщина — історично-етнографічний край, що охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей, та Рухівський район Закарпатської області.

Кожний район, навіть кожне село має своє художнє обличчя, улюблену колірну гаму. Так, у Яворові були «сливові», «черешневі», «соснові» мотиви, а найулюбленішими узорами залишалися «скриньковий» у вигляді ромбів або зигзагів, утворений прямокутними «скриньками», або ж малюнок «головкатий». Колорит ворівських вишивок червоний, який підсилено жовтим, зеленим та червоним. Поступово гама змінюється у бік багато барвистості, в ній переважають голубі, зелені, сині кольори, а у брусторівській — зелені, чорні.

Місцевою своєрідністю відзначаються вишивки гірського села Космач. Характерною прикметою є те, що вишивка виконується дрібним хрестиком, стібками, що утворюється завдяки гармонійному поєднанню ясних тонів — жовтого, оранжевого, темно-червоного кольорів, з незначним додаванням зеленого та чорного.

ЦІКАВІ ФАКТИ. СИМВОЛІКА ВИШИВАНКИ

* Вишивка хрестиком є найпопулірнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці 19 століття така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.

* Сорочка (особливо ж чоловіча) — символ кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був. У деяких народних піснях, як зауважив О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень.

* У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювали сюжет про графа, який потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, дана дружиною чоловікові, — символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця), не дозволяє їм «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя». Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.

* Вишивка «білим по білому» — це художній прийом, у якому рельєфний узор вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне сполучення дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Вдивляючись у такі узори, відчуваєш все зовсім по іншому — плин часу, мить зупиняється, душа відпочиває й тільки диву дивуєшся, як можна створювати таку тонку роботу…

історія свята та цікаві факти — Високий Замок

Головний атрибут цього свята — вишивана сорочка вважається унікальним витвором українського народу, символом ідентифікації українців.

Що відомо про це свято та які традиції пов’язані з цим днем, розповідає 24 канал.

День вишиванки — свято, сповнене українським духом і колоритом. Воно не має жодного політичного підґрунтя і покликане популяризувати українську культуру і традиції. Відомо, що ця подія досі не є офіційною, але свято так припало до душі українцям, що вони радісно його зустрічатимуть вже у п’ятнадцятий раз.

День вишиванки: історія свята

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. За її словами, її надихнув знайомий, який постійно носив вишиту сорочку. Того року вишиванки одягнула така велика кількість студентів, що згодом свято набуло міжнародних масштабів.

Тепер кожен свідомий українець одягає сорочку не лише на День Незалежності, але й у кожен третій четвер травня. Раніше в цей день організовували різні конкурси, до прикладу, «Найкраща вишиванка» чи «Найкраще фото у вишиванці». У зв’язку з карантином та обмеженням масових заходів, таких масштабних подій очікувати не варто.

Що цікаво, у 2015 році була започаткована акція «Подаруй вишиванку захиснику». У ній взяло участь близько 50 країн світу. Вишиті сорочки передали бійцям АТО, які брали участь в бойових діях на Донбасі.

Історія вишивки та традиції

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого значення вона набула в останні кілька століть. Переважно вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30−40 сорочок, середнього достатку — 50−70 сорочок, а багата — 100 і більше.

За народним повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає сильним оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали три роки.

У вишивальниць є своє свято — День Варвари, яке святкують 17 грудня. У цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні ця річ символізує родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

Кожен регіон в Україні має свої візерунки. Борщівську вишиванку з Тернопільської області дуже легко впізнати, адже на ній переважає чорний колір. За легендою, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навколишніх сіл заприсяглися впродовж семи поколінь вишивати тільки чорні сорочки.

Буковинська сорочка завжди оздоблена яскравими квітами. У космацькій вишиванці переважають помаранчеві та жовті кольори. Полтавчани люблять вишивати білим по білому.

Як розпочалася мода на вишиванки

У 19-му столітті письменник Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток».

Наприкінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.

Зараз елементи української вишиванки використовують у своїх колекціях визнані у світі модельєри та модні доми — Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно, Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana. А в 2015-му американський Vogue опублікував статтю, в якій назвав українську вишиванку одним із головних трендів сезону.

Зірки шоу-бізнесу теж у захваті від українських вишиванок. У період проведення Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році в Україні Мадонна купила собі українську вишиванку. Також полюбляють носити вишиванки Міла Куніс, Діта фон Тіз, Сандра Буллок, Демі Мур.

Сьогодні ж дівчата не повинні вишивати собі вишиванку до весілля — її можна легко придбати. Але традиція вишивати також відроджується. Майстрині комбінують різні орнаменти та візерунки, популярною є квіткова вишивка. Та й сам крій сорочки змінився — йде в ногу з часом. Якщо в давнину переважно вишивали червоними, чорними та білими нитками — сьогодні палітра набагато більша.

Крім Дня вишиванки, українці все частіше вдягають національний одяг і на інші великі свята — День Незалежності, День Конституції чи День прапора, Великдень чи Різдво.

Музеї вишиванки в Україні

Вишивка посідає вагоме місце у матеріальній культурі України. На вишиваних сорочках українців відображено їхню історію й історію їхніх предків, тож аби зберегти таке цінне минуле, в Україні заснували декілька культурних центрів та музеїв, присвячених вишиванці.

У 2010 році у культурному житті Києва сталась велика подія — відкрився Міжнародний музей української вишивки. Засновницею музею стала майстриня Тетяна Протчева.

Цікаво, що експонати музейних виставок створені самою Тетяною. Формат музею — інтерактивний: відвідувачі можуть приміряти унікальні сорочки, вишиті майстринею, а також можуть й самі спробувати вишивати на майстер-класі Тетяни Протчевої.

На Верховині також створили музей української вишиванки, де зберігаються неймовірні сорочки з гуцульською вишивкою. У колекції засновниці музею зберігаються родинні вишиванки, оригінальні старовинні речі гуцульського життя.

До слова, величезну колекцію старовинних вишиванок зібрали наші земляки у Канаді. Тамтешній Український національний музей налічує понад 150 експонатів традиційного українського вишитого одягу кінця 19 — початку 20 століття.

Цікаві факти про українську вишиванку

• Численні дослідження кажуть, що вишиванку почали створювати ще до VI століття, однак зразки вишивки з тих часів не збереглися.
• За легендою, чумаки довіряли прання вишитої сорочки лише одній дівчині. Таким чином, чумак підтверджував вірність своїй коханій.
• Першу школу вишивки створили ще в XI столітті. Її заснувала сестра Володимира Мономаха — Анна. У школі опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
• Найбільша кількість людей у вишиванках була зареєстрована у 2011 році в місті Рівному та занесена в Книгу рекордів України. На День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках.
• Орнаменти вишивки з’являються не лише на сорочках, але й на автомобілях та навіть на людських тілах у вигляді татуювань. У вишиті сорочки одягають навіть домашніх котиків та собачок.

День вишиванки: історія свята та цікаві факти

Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Цьогоріч цей день припав на 19 травня. Свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.

Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу, пише Ратуша.

Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.

Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років.

Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.

За повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Топ 13 цікавих фактів про українську вишиванку

1. Всесвітній день вишиванки не є офіційним святом, а був започаткований у 2006 році студентами університету одного з міст України.

Вперше запропонувала ідею акції “Всесвітній день вишиванки” студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно носив вишиту сорочку в повсякденному вбранні. Так, частина студентів університету та його викладачів підтримали ініціативу і прийшли на навчання у традиційному українському одязі.

Саме ця подія започаткувала відзначення Всесвітнього дня вишиванки.

2. Здавна для українців вишиванка відігравали не стільки функцію одягу, як слугувала, за повір’ями, оберегом від усілякого зла – це було її першочергове призначення. Саме тому в давнину сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і на подолі, щоб малюнок торкався усього тіла.

 3. Прародителями вишивки були скіфи. За свідченням давньогрецького історика Геродота, свій одяг вони оздоблювали цікавими візерунками, про що свідчать знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст. Дослідження показали їх ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

 4. Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

 5. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті, переважно з появою компанії Brocard, яка використовувала для своєї парфумерії рекламні упаковки із зображенням схем-вишивок.

 6. Спочатку вишиванки були не просто одягом, а таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому узори наносили на рукави, коміри і поділ сорочок.

Нині найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.

 Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.

Загалом в Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

 7. Популярні нині маки, як елемент візерунка практично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували печаль і смерть, а широкого поширення набули в кінці XX століття.

 8. Першим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко У 19-му столітті він почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток». Саме у такому вигляді письменник постає на 20-гривневій купюрі.

 9. Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на “5 каналі” ще у 2004 році.

 10. Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

Наступний схожий рекорд було встановлено в 2018 році у Волновасі Донецької області, коли біля будівлі райдержадміністрації з нагоди святкування 27-ї річниці Незалежності України було презентовано рекорд України з найбільшої кількості людей у вишиванках на одній локації в зоні Операції об’єднаних сил, де в патріотичному одязі зібралося 5 095 осіб і один песик.

 11.Кожен регіон України може похвалитися своїми унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками. Так, на Слобожанщині побутували рослинні, рослинно-геометричні та геометричні мотиви орнаментів. Вишивали головним чином чорними і червоними нитками, рідше білими і синіми.

 12. Сьогодні вишивка дуже популярний тренд не тільки в Україні, а й за кордоном. Елементи українських етномотивів використовували такі відомі світові дизайнери як Джон Ґальяно (Dior), Фріда Джаніні (Gucci), модний дім Valentino. У 2015 році американське видання Vogue опублікувало статтю, в якій назвав українську вишиванку одним з головних трендів сезону, а в 2016 році американське видання The New York Times – головним трендом літа. У період проведення Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році в Україні Мадонна купила собі українську вишиванку. Також полюбляють носити вишиванки Міла Куніс, Діта фон Тіз, Сандра Буллок, Кейт Мосс, Джекі Чан, Ніколь Кідман.

 13. Вперше в історії України знято документальний повнометражний фільм про вишиванки «Спадок нації» (автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк).

Стрічка, гаслом якої стали слова «Вишити, щоб вижити», умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що розповідає про відмінності у вишиванках в різних місцевостях держави, та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю вишиванки в їхньому житті.

Історія вишиванки — Художній салон

Історія моєї вишиванки. Команда Agiliway розповідає про свої святкові сорочки

Вишиванка (нехай поки що й неофіційний) — відомий національний і міжнародний державний символ України, адже він символізує нашу державу, як і прапор, гімн або герб. У День вишиванки українці по всьому світу, як різноколірні нитки, зливаються в єдиний святковий орнамент. І потім уже через візерунки на кожній вишиванці розповідають історії цілих регіонів, областей і окремих родин.

У це важко повірити, але Всесвітній день вишиванки з’явився лише 16 років тому. Його ініціаторкою стала українська письменниця, сценаристка, продюсерка, режисерка Леся Воронюк із Чернівців, щоправда тоді вона була просто студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ. Однією з кращих студенток, яка саме в історії шукала ментальні ключі свого народу.

Перше святкування дня вишиванки виглядало так: друзі-однодумці домовилися одного чудового дня прийти на пари у вишитих сорочках. А далі їхня ініціатива переросла спочатку в студентські флешмоби, а згодом у загальні свята.

Деякі з команди Agiliway навіть пам’ятають одне з перших  святкувань Дня вишиванки. Оскільки центральний офіс компанії розташований у Львові, то до цієї події ми ставимося по-особливому та святкуємо по-різному: ми дарували вишиванки співробітникам, робили відео- та фотосесії. Щороку в День вишиванки завжди приємно бачити аджілівеївців у ошатних вишиванках та розпитувати в них історії, заховані у стародавніх візерунках.

Цьогоріч до Дня вишиванки ми підготували матеріал, де наші співробітники зі сходу, центру та заходу України поділилися своїми розповідями про вишиванки: що для них означає це вбрання, як і коли вона в них з’явилася, коли одягають вишиту сорочку і що криється за її орнаментами.

Наталя, Прикарпаття, QA/BA Engineer

В Івано-Франківську вишиванки є у всіх. Моя перша сорочка була вишита в чорно-червоних кольорах на білому тлі. Потім вишиванку мені вишила бабуся. У моїй родині традиційні вишиванки були в бойківському стилі, бо ми належимо до бойків.Бойківський стиль вирізняється суцільними яскравими ромбами в чорно-червоних, чорно-зелених кольорах. Принаймні такі носили мої мама та бабуся, розповідаючи мені, що це традиційний зразок вишивання сорочок. Інші мої родичі мало носили вишиті сорочки, бо в їхні часи це навіть було заборонено. Та всупереч усьому традиції вишивання зберігалися і передавалися. Спочатку візерунок вишивався чорними нитками, а потім вже ромби заповнювали різнокольоровими вкрапленнями.

Вишиванка, яку вдягаю тепер, значно сучасніша, на ній переважають відтінки синього.  Сама я з другого покоління, яке народилося у Івано-Франківську. Навіть весільні рушники моїх батьків були виконані в бойківському стилі. І остання сорочка, яку вишила моя бабуся татові, також у бойківському стилі.

Зазвичай вишиванку я одягаю на Великдень, Зелені свята, День Конституції та День Незалежності. Навчаючись у гімназії, вбиралася у вишиту сорочку на святкові заходи та відкриті уроки. Навіть іспити складала в ній. Тобто зазвичай на свята, хоча знаю людей, які носять вишиванку як повсякденний одяг. Я також маю буденну одежу з елементами ручної вишивки, але це не вишиванки у класичному розумінні, це.. натяк на вишиванку.

Сорочка-вишиванка завжди була невіддільною частиною мого життя. Вона з’явилася у мене в дуже ранньому віці і я її сприймала  як красивий одяг. Пізніше вже дізналася, що візерунки на ній мають певну символіку і їх можна читати. У школі досліджувала таємний зміст цих символів.А   набула вона для мене ще більшого значення після того, як я зустрілася зі своєю подругою із Запоріжжя, яка ніколи не мала вишиванки. Мене це здивувало, бо я ж мала не одну. Для моїх знайомих із західної та північної частин України, як і для мене, мати вишиванку було нормою. Тепер, на тлі воєнних подій в Україні, вишиванка стала символом національної ідеї.

Олександр, Запоріжчина, ClojureScript Developer 

Я народився в Запорізькій області. Для мого регіону вишиванка не є чимось особливим, зазвичай ми її не одягаємо. Усі знають тільки, що це національний одяг, який має святковий вигляд. Часом і батьки мої одягали вишиванку, але це не було чимось усталеним, традиційним.

Першу вишиванку мені подарувала мама, коли відпочивала на заході України. Це був додатковий подарунок мені на 20-річчя. Сорочка була з льону, а сама вишивка – ручної роботи. Я одягався в неї  на всі свята, на зустрічі з друзями.

Це було ще в студентські роки. Було цікаво споглядати, як на вишиту сорочку реагують люди. Навчався я у Дніпрі, і для цієї місцевості такий одяг також не є особливо поширеним. Було приємно бачити, що всі дуже добре ставляться до такого національного одягу. Мені подобалося так вбиратися просто для того, аби пройтися містом з друзями. Це як мінімум – красиво.

Вишиванка для мене — це національний одяг. У неї я вкладаю любов до моєї країни. иції. Мені здається, що її варто носити з нагоди свят саме  як національне вбрання.

Зараз  я маю три вишиванки. Хоча через переїзд до Львова прихопив із собою тільки одну. Перші дві вишиванки мені привезла мама із заходу України. А третю я придбав сам, обирав уже з урахуванням особистих вподобань — щоб вона була виготовлена вручну, за типом і кольором, які пасують мені.
 

Роман, Закарпаття, QA Engineer

Вишиванка — це своєрідний ID українського гена, який резонує в кожного, коли виникає небезпека.  

Я народився в мальовничому містечку Воловець на Закарпатті. У нас  для вишиванки характерні червоно-чорні ромбічні візерунки. Хоча такої вишиванки я ніколи так і не мав. У майбутньому планую поповнити свій гардероб верховинською вишиванкою.

А ось коли мені було 5 років, моя тітка зі Старосамбірщини Львівської області власноруч вишила та подарувала мені першу вишиванку. Її канва досі дуже добре збереглася. Нещодавно та вишиванка була перешита на нову сорочку, яку тепер носить мій син. Перейшла у спадок. А я собі придбав нову.

Взагалі кожен регіон має свій візерунок із особливим змістом, закладеним суто в нього. Тому вишиванку не можна вважати просто сорочкою. Вона несе в собі дух давнини.

Зазвичай наша родина одягає вишиванки з нагоди чи то релігійних, чи то державних свят, чи то родинних подій (весілля, хрестини, ювілеї). У повсякденному житті не носимо, бо вишиванка має надто велику цінність для нас, ми її шануємо. Як на мене, щоб її вдягнути, має бути відповідний привід.

Анастасія, Луганщина, Project Manager

Сама я з Сєвєродонецька. Переїхала на захід України у 2014 році, коли моє рідне місто захопили  російські окупанти. Вишиванка для мене — це про українські традиції, про коріння, про генетичний код. Залежно від візерунка, вона презентуватиме певний регіон країни. На Галичині або Буковині будуть різні типи вишивки. Також візерунок показуватиме статус людини.

У моєму місті була тільки одна російськомовна школа для національних меншин, викладання відбувалося російською. Саме в ній я і навчалася. Багато хто з дітей одягали вишиванки в школі на 1 вересня та на свято останнього дзвоника. Навіть на уроках праці дівчатам треба було обрати, що маєш собі вишити до кінця семестру: скатертину, сорочку, картину, рушник. Пам’ятаю, що вишила серветку, бо виступала на спортивних змаганнях за школу, на вишивку не мала часу, та і  вподобання в мене були інші.

День вишиванки почала святкувати, коли переїхала у 2014 році до Івано-Франківська. Того ж року компанія, в якій я працювала, евакуювалася зі Сходу. Більшість працівників також були зі східних регіонів. Потім у компанію вже брали на роботу локальних співробітників. І тоді святкування  Дня вишиванки поступово стало нашою корпоративною традицією.

Перша вишиванка з’явилася в мене тільки у 2022 році, коли співробітники подарували мені її. Уперше я її одягла на онлайн-зустріч з клієнтом на початку  повномасштабної війни в Україні. Тоді була дуже напружена атмосфера, не було зрозуміло, чи вистоїть Київ. Важливо було продемонструвати наше українське послання клієнту зі США, зі штату Юти. Перед початком зустрічі вони самі увімкнули гімн України, а на їхніх заставках досі майорить наш прапор. Тоді я виступила з промовою, яка розчулила до сліз усіх.

У  мого чоловіка теж є вишиванка. Її вишивала упродовж трьох років його хрещена мати, його рідна тітка. Візерунок на сорочці такий, як був у самих гетьманів. Це такий подарунок, що на все життя.

Дмитро, Дніпропетровщина, DevOps Engineer

Я проживаю у Дніпропетровській області, місто Жовті Води. З історій це було повністю закрите місто, яке підпорядковувалося Москві. Чогось українського чи націоналістичного тут не було, окрім історичної події 1648 року — битви під Жовтими Водами.

Перша вишиванка з’явилася у мене 8 років тому. Для мене вишиванка — це данина шани нашій історії та українським стародавнім звичаям. Я йшов вулицею разом з трирічним на той час сином, ми гралися і він забруднив мою футболку. Ми поспішали на зустріч з друзями, тому часу повертатися додому не було. Зайшли в магазин, але футболки мого розміру не виявилося. Були тільки вишиванки на мене, різниця в ціні була незначною. Так і з’явилася в мене моя перша вишиванка.

Тепер у мене є три святкові вишиванки та одна повсякденна. Їх я купував сам чи разом з дружиною. Вони в мене на різні випадки життя. Білу лляну ношу у спеку – придбав її на морі у продавців із заходу України. Дружина тоді купила собі вишиванку-сукню, а доньці вишиванку-сорочку. Другу вишиванку я купив у Дніпрі у крамничці українських товарів. Тоді купив собі спортивну кофтину із зображенням Максима Залізняка, другу із тризубом та вишиванку синього кольору з цупкої тканини – на прохолоднішу погоду.

Ярослав, Kиївщина (Ірпінь), BI Engineer
 

Я народився і виріс у Києві. Першу вишиванку мені подарувала дружина. Іноді одягав цю сорочку під настрій, наприклад на 1 вересня, коли вів дітей у школу. Утім, не обов’язково на державні свята й урочисті події, бо патріотизм має бути, як я вважаю, у серці, а не напоказ.

До війни ми жили в Ірпені. На жаль, наш будинок зараз пошкоджений, а квартира розграбована (орки виламали двері, розікрали й пошкодили майно): вишиванки моєї родини не збереглися, як і знищені сімейні фото.

Для мене вишиванка — це символ України, елемент одягу, який підкреслює приналежність до української нації. Але українцями нас робить не паспорт, не мова і не вишиванка, а правдива любов до нашої землі та повага до славетних пращурів.

Ще раз наголошую, для мене і моєї сім’ї вчинки людей і що в них у серці є важливішим, ніж те, що людина одягає або якою мовою говорить. Хоча, звісно, ми поважаємо наші символи: герб, прапор, мову чи вишиванку. І дітей так навчаємо.

*****

Кожна історія така ж неповторна, як і візерунок на вишиванці, бо кожен орнамент цінний та цікавий. Бажаємо тобі бути, як той орнамент, і створювати власну красу. Щоб вишиванка й далі об’єднувала країну, українців і команду Agiliway.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Происхождение вышиванки

Пожалуй, каждый, кто хоть раз изучал историю, мечтал разгадать ее тайны, стать свидетелем важных событий и познакомиться с древними людьми, их бытом и традициями. Украинская вышиванка (традиционная украинская вышиванка), имеющая давнее и славное происхождение, как машина времени, поможет нам вернуться в нашу историю.

Путешествие началось

Однако надо сказать, что наши предки не сразу научились вышивать символы узора. Если бы мы могли увидеть быт скифов, мы бы нашли древние вышитые рубашки, которые носили дети, женщины и мужчины, а также удивительные рисунки на посуде и других предметах повседневного обихода.

Некоторые талисманы набрасывались на оружие, религиозные предметы, шлемы и щиты. Считалось, что это поможет победить в бою, ведь скифы были воинами, разведчиками и землепроходцами. Узоры, служившие талисманами, сопровождали наших предков и в потустороннем мире. Даже известные скифские каменные бабы украшались элементами узора, который можно считать первой вышиванкой.

Вышиванка в Киевской Руси

Путешествуя дальше, мы попадем в Украину 10-12 веков. В Киевской Руси символика вышиванки стала более изысканной и пышной. В этот период мы уже можем заметить два направления в вышивке: орнаментальное и тематическое, органично сочетающиеся и перенесенные в полотно.

Во все времена символы вышиванки были совершенно понятны и нашим предкам, и нам. Здесь мы видим антропоморфные мотивы, изображения растений и животных, разнообразные геометрические фигуры, связанные общей целью – рассказать о своей семье и защитить ее. Кстати, есть гипотеза, что узоры размещались на тех частях одежды, которые открывают доступ к телу. В то время мужские рубашки украшались вышивкой только возле воротника, тогда как женские были богато вышиты: около воротника, на рукавах и по подолу юбки.

Позднее стало популярным искусство вышивки золотыми и серебряными нитями. Его можно найти при изучении одежды феодальной знати и жрецов, а также убранства храмов, церквей и дворцов. Однако простые люди украшали свои рубашки узорами, вышитыми красными и черными нитками.

Киевские князья поддержали традицию ношения вышиванки. Например, в XI веке сестра Владимира Мономаха Анна организовала при монастыре школу для девочек с целью обучения их искусству вышивания.

Упоминания о вышитой одежде мы можем найти во многих письменных источниках, в том числе, в «Слове о полку Игореве», Ипатьевском кодексе и других документах.

период Запорожской Сечи

Вышиванка не была бы закончена без упоминания Запорожской Сечи периода защиты украинскими казаками своих земель от врагов. Вышитая рубашка как оберег спасала отважных воинов от гибели в бою, давала утешение в боях на чужбине и исцеляла их раны. Казаки верили, что вышитые символы, заложенные в полотно, обладают особой силой, сближают с родиной, вдохновляют на победу в битвах и оберегают от сглаза.

Период Казацкой Гетманщины характеризуется формированием украинского национального костюма с вышитой рубахой, приобретающей символическое значение для всех украинцев.

От 17 века до наших дней

История идет дальше и переносит нас в 17-18 века. Что мы можем здесь увидеть? Украинская одежда, которую носили в приграничных районах, испытала влияние соседних стран. В результате появились новые ткани, элементы кроя и дизайнерские приемы. Однако одежда, которую носили в центральных районах, сумела сохранить свою аутентичность и традиционную символику.

В связи с бурным развитием промышленности в 19 веке состоятельные слои населения стали носить европейскую одежду, сочетая ее с вышитыми шелковыми рубашками и другими ценными тканями, а сельские жители сохранили свои обычаи и традиции. Здесь можно было увидеть красивых мужчин в широких вышиванках, заправленных в брюки, изящных женщин в плахтах, расшитых мальвами и васильками, а также прекрасных детей в светлых одеждах, украшенных вышитыми ангелочками и христианскими символами. Повседневную одежду шили из домотканого сукна, а праздничную — из тканей, произведенных на местных фабриках. Их вышивали шелковыми нитками и украшали бисером.

Символика украинской вышиванки прошла сквозь века, не утратив своей силы и красоты. К сожалению, славные времена казачества уже прошли, но жив их дух и жажда свободы украинцев. Таким образом, вышиванка действительно поддерживает этот дух, выполняя данное Богом предназначение – защищать Украину и ее граждан от врагов, предательства и напастей.

История украинской вышиванки

Украинская вышиванка — это просторечное название традиционной украинской вышиванки. История вышиванки, техника и способы ее выполнения являются мировым видом искусства украинского народа.

История украинской вышиванки

Когда именно берет начало история украинской вышиванки, доподлинно неизвестно. Ее зарождение и развитие происходило постепенно, вбирая в себя различные элементы узоров, декоративных узоров, что символизировало мироощущение и веру украинцев.

История украинского народа, его менталитет и культура неразрывно связаны прежде всего с трудом. Одним из замечательных произведений нашего талантливого народа является вышивка, которая во многом характеризует материальную и духовную культуру Украины.

О том, что вышивка известна с незапамятных времен, по каменным «скифским бабам», что хорошо видно на схематических изображениях вышивки во вставках, подоле, обшлагах рукавов. Женская одежда скифских времен представляла собой длинные украинские вышиванки, собранные на шее и рукавах. Украинские вышитые платья имели отличия в разных регионах, что достигается, в частности, средствами вышивки и шитья. Кроме рубах, иметь вышивку на шее, на рукавах, по подолу, украшенный вышивкой фартук (хвартух) — неотъемлемую часть женской одежды, защищающую будущую мать от злых сил и т. д.

Существует давняя украинская традиция сопротивляться злу красотой. Именно это побуждало долгими зимними вечерами вышивать одежду себе, родным и близким, заключая в вышитых узорах задушевные мечты и чувства. Будущая невеста начинает с детства ухаживать за грудью: одевать себя, мужа и детей – вышивать рушник.

Вышиванка Вышиванка, сделанная руками любящей мамы или девочки, наполненная невероятным приливом бодрости и энергии. Недаром перед свадьбой невесты должны были вышивать рубашки любимой, а в будущем и родителям. Хотя свадебная рубашка и надягалась всего один раз в жизни, но она была осторожна до закрытия свиданий.

Если для украинцев издревле вышиванка была традиционной одеждой, то в современных условиях вышивка приобрела особое значение во многих сферах жизни человека, стала средством выражения патриотизма.

Узоры украинских вышиванок

По основаниям декоративные узоры украинских вышиванок делятся на три группы:

• геометрические,
• овощ, животное,
• представляют элементы символики древних украинских верований, культов.

Отдельные вышивки-швы характерны для тех или иных этнографических районов Украины. В Украине известно около ста различных вышивальных техник.

Геометрический орнамент хранит в себе множество тайных символов, тесно переплетенных со славянской мифологией. Геометрический орнамент — один из самых распространенных видов вышивки. Для него характерны ромбы, круги, кресты, линии, зигзаги. Также среди геометрических орнаментов очень популярны символ «каракули» и знак «бесконечник», пришедшие к нам со времен трипольской культуры.

Значение секретных символов и геометрических узоров для начала с воды и солнца. Потому что эти два элемента чаще встречаются в украинской вышивке. Узор изображал восьмигранный подсолнух или розетку. Но узор воды — как извивающаяся змея. Водные и солнечные орнаменты символизируют две стихии. Их наносят на детские рубашки как оберег материнской и отцовской силы.

Реализованы крестообразные узоры и изображена мини-свастика – движение солнца, которое символизирует добро и служит защитой от злых сил.

Вышивка украшена бриллиантовой точкой посередине — это символ плодородия и мужской силы. Такие узоры вышивали голубой нитью, которая обозначала воздух и небесную стихию.

Цветочные рисунки для вышивки нужны были для демонстрации красоты природы. Эти узоры представляют собой реальные формы в природе. Наиболее распространенными растительными орнаментами в традиционных мотивах украинской вышиванки считаются «калина», «дубовые листья», «виноград», «барвинок», «хмель» и многие другие.

Вышиванка: Значение символов традиционной украинской вышивки

Значение тайных символов растительного орнамента узор начинать с калины. В древности это дерево ассоциировалось с рождением Вселенной и огненной троицей, месяцами, солнцем и звездами.

Название Название Калина происходит от древнего солнца «Коло». Калина на вышиванке символизировала некое бессмертие рода, а также Возрождение.

Дубовый узор вышит только на мужских рубашках. Дуб Перуна, который был покровителем мужской энергии, развития и жизни. Рубашка с этим орнаментом была магическим талисманом, мол мужчин силой украинского рода.

Значение секретных символов растительного орнамента продолжают виноград. Эти узоры символизируют радость и радости семейной жизни. По мнению антропологов, виноградник – это какое-то жизненно важное поле, где мужчина-глава семьи выступает в роли сеятеля, а жена обязана выращивать и ухаживать за виноградной лозой и семьей. Вышивки с виноградом присущи полтавчанам и киевлянам. А вот в Чернигове узоры с виноградом применялись для полотенец и скатертей.

Один из основных узоров — красный мак. Считалось, что вышитые маки должны оберегать своего владельца от любого зла. В семьях, где мужчины погибли на войне, девушки на рубахах наносили этот узор, обещая сохранить и продолжить казачий род.

Третий вид орнамента украинской вышивки — зооморфный или анималистический.

Чаще всего в вышивке наносят кукушку, рыбку, кролика, сову, бабочку или петуха. Зоомофорные орнаменты можно увидеть в сочетании с разнообразными причудливыми сплетениями.

Что означают цвета украинских вышиванок?

В цветной вышивке много секретных символов.

В черные рубашки обычно наряжаются мертвецы. Черные узоры являются плохой энергетикой и символизируют горе от потери близкого человека.

А вот вишаванки с орнаментом белым по белому облюбовали юные скромницы. Это подчеркивает природную красоту девушки-вышиванки и служит защитой от злых сил.

Красный означает в этой вышиванке добро и солнечный знак удачи и защиты.

Зеленый цвет на вышивке — это символ рождения и роста, на который нанесен узор из травы и листьев.

Желтый — изобилие, богатство. Желтый цвет символизирует солнце, как энергию всего живого на земле.

Итак, украинская вышиванка издавна играла роль оберега от темных сил. Считалось, что вышивка на груди оберегает душу человека от разрушения, тления и умирания. Вышивка на плечах, особенно в мужской одежде, укрепляет и защищает от врагов. Казаки зашифровывали в вышивке военные тайны: численность и состав войск.

Украинская вышиванка – это не только хорошая одежда. В ее картинах можно увидеть глубокое духовное содержание и прикоснуться к древней истории Украины.

Вышиванка 2023 в Украине — Даты

Время вашего визита, чтобы увидеть сотни украинцев в традиционных вышиванках все

Даты

начало января | апрель | конец мая | 24 августа

• сент.
• окт.
• нояб.
• дек.
• янв.
• фев.0066 апр
• май
• июнь
• июль
• авг
• сен

Купить билеты

Что-то не так?

Украина

Вышиванка — так называется традиционная украинская вышиванка, слава о которой уже распространилась по всему миру. Тем не менее, лучшее место, где можно увидеть вышиванки в изобилии и, вероятно, купить их, — это их родина. Сегодня каждый украинец, от малыша до пожилого человека, обычно имеет хотя бы одну вышиванку и надевает ее по определенным праздникам. Самые популярные дни, когда можно наряжаться, включают православное Рождество (6–9 января). ), Православная Пасха (обычно апрель), День Независимости (24 августа) и День вышиванки (конец мая).

День вышиванки

Ежегодно День вышиванки приходится на третий четверг мая. Ласковые украинцы по всей стране носят свою лучшую вышиванку на работу, в школу, университет и т. д. В этот день в городах проходят парады вышиванок и различные флешмобы. Таким образом, у вас есть шанс увидеть самый широкий выбор вышивки одновременно. Один из самых значимых праздников проходит в Киеве, но десятки вышиванок можно увидеть и во всех других крупных городах Украины.

История Дня вышиванки

День вышиванки зародился в Черновицком национальном университете. Студентку вдохновила ее одногруппница, которая постоянно посещала занятия в вышиванке. Однажды студент предложил всем ученым прийти в вышиванках в определенный день, что они и сделали. Такой флешмоб вдохновил другие города. Со временем идея переросла в ежегодный общенациональный праздник, поддерживаемый зарубежной украинской диаспорой.

Что представляют собой вышиванки

Традиция вышивки передавалась из поколения в поколение с незапамятных времен. Мать вышивала для детей, жена для мужа, а девушка для парня. Во время работы они пели и молились, ведь считалось, что сшитая с любовью и верой рубашка защитит своего владельца от всякого зла. Кроме того, в каждом регионе выработался свой уникальный стиль вышивки с преобладающими цветами и орнаментами, каждый из которых имел свое сакральное значение. Более того, состояние измерялось количеством имевшихся вышиванок. Молодая девушка, чей гардероб насчитывал тридцать вышиванок, считалась бедной; в среднем от пятидесяти до семидесяти предметов; но у действительно богатого человека была бы сотня. На протяжении веков вышиванка прочно зарекомендовала себя как неотъемлемый элемент местной культуры, часть украинской идентичности и генетического кода нации.

Плохие времена в истории вышиванки

Однако в определенные периоды сложной истории Украины ношение вышиванки (и разговор на родном украинском языке) считалось второсортным. В основном только крестьяне ценили традиционную одежду. Украинский писатель XIX века Иван Франко попытался поднять образ вышиванки, надев вышиванку с жакетом. Другой местный автор Елена Пчилка внесла свой вклад, опубликовав альбом украинской вышивки, который позже распространился по Европе и вызвал научный интерес к этой теме. Однако популярности вышиванки не вернули даже с провозглашением независимости Украины в 1991. Настоящий бум вышиванок случился только после Революции Достоинства в 2014 году.

Современная популярность вышиванок

В наше время люди начали заново беречь старинную традицию вышивания. Летом жители Западной Украины любят надевать вышиванки на воскресную службу. Выпускники выбирают вышиванки для выпускного вечера. А молодожены, как правило, выходят замуж в вышитых (льняных) нарядах. Концепция стала чрезвычайно популярной даже среди модниц, которые часто надевают вышитые джинсы, блузки, пальто и туфли. Даже Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana и другие всемирно известные бренды и дизайнеры используют элементы украинской вышивки.

Где купить вышиванку в Украине

Неудивительно, что каждый второй турист в Украину уезжает с красивой вышиванкой. Так что, если вы хотите приобрести вышиванку, самые излюбленные уличные рынки традиционной украинской одежды и тканей находятся во Львове, Косове и Коломые. Понятно, что рубашки ручной работы стоят дороже, чем машинные. Если вы хотите примерить их перед покупкой, выбирайте более теплое время года, то есть лето. Также можно купить вышитую скатерть, если вам ничего не подходит. Кроме того, для истинных ценителей аутентичности и старины в некоторых антикварных лавках можно найти настоящие вышитые рубашки и платья с многовековой историей. Просто обратите внимание, что эти предметы, как правило, намного дороже, чем современные, даже несмотря на некоторые крошечные отверстия или пятна на них.

Найдите все места, упомянутые в статье, на карте ниже. Вы можете спланировать свое пребывание заранее и забронировать лучшие варианты размещения.

Задайте вопрос

Найти отели и Airbnbs возле Vyshyvanka (MAP)

Kyiv Indectendence Square (Maidan) Chernivtsi National Universityllviv Vernissage Marketkosiv Marketkolomya Plosha Skorboty

Датбинг

Скалисторная история.

Среда, 3 марта 2020 г.: 11:00 (по тихоокеанскому времени)
Вебинар Zoom

НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ, ЧТОБЫ ЗАРЕГИСТРИРОВАТЬСЯ
** После регистрации вы получите электронное письмо с подтверждением, содержащее информацию о присоединении к вебинару Zoom. Обратите внимание, что вы сможете присоединиться к вебинару только в указанное время и дату.
** За дополнительной информацией обращайтесь к Алене Айссинг, библиотекарю/куратору отдела славистики, восточноевропейских и евразийских исследований: [email protected]

О МЕРОПРИЯТИИ:
9 августа 2020 г. по всей Республике Беларусь вспыхнули мирные децентрализованные акции протеста против фальсификации результатов президентских выборов. Беспрецедентный масштаб общественной мобилизации заставил нелегитимного диктатора Александра Лукашенко язвительно заявить, что этими протестами руководили чешские кукловоды, которые якобы манипулировали ими из Праги. Пропаганда Лукашенко использует метафору кукловодов и марионеток, чтобы дискредитировать фронтменов протестов и тем самым лишить их свободы воли. Риторический образ чешского кукловода позже стал предметом множества мемов в Беларуси. Эта выставка является ответом на этот дискурс, представляя работы Руфины Базловой, белорусской художницы из Праги, чья юмористическая серия вышиванок «История белорусской выживанки» стала вирусной в первые дни протестов. Среда традиционной вышивки — широко распространенное транснациональное явление, использующее элементы народной культуры в качестве национального товара и маркера принадлежности. Белорусские вышивки – это специфический код для записи информации о жизни нации. Базлова использует это средство, чтобы рассказать о продолжающейся саге о белорусском восстании, где каждая картина соответствует реальному событию, имевшему место в течение последних четырех месяцев протестов.
Выживанка — игра слов, состоящая из двух белорусских слов: «вышивание» и «выживание».
Вышиванка означает «вышиванка».
Выживать означает «выжить».

• Нажмите здесь, чтобы прослушать радиоинтервью («Белорусская художница в Праге вышивает антилукашенковские протесты, чтобы отогнать злых духов», 8 минут) с Руфиной Базловой.
• Нажмите здесь, чтобы узнать больше о проекте политической вышивки Руфины Базловой «История белорусской выживанки».

ОСНОВНОЙ ДОКЛАДЧИК:
Руфина Базлова — многожанровая художница из Праги. Базлова получила международную известность благодаря своей серии «История белорусской выживанки», в которой используется традиционная народная вышивка крестиком для изображения продолжающихся мирных протестов в Беларуси, ее родной стране. Руфина имеет степень бакалавра в области сценического дизайна театрального факультета Академии исполнительских искусств в Праге (DAMU) и степень MgA в области иллюстрации и графического дизайна на факультете дизайна и искусства имени Ладислава Сутнара Западночешского университета. Вместе с коллегами из ДАМУ основала творческую группу кукольников «9».0231 Sleď Pod Kožichem ( Селедка под шубой ). Их спектакль «RAW» был номинирован на премию Greenhorn на престижном театральном фестивале Figura в Бадене (Швейцария) в 2020 году. Район залива Сан-Франциско. Надежда родилась в Минске (Беларусь), окончила Белорусский государственный университет в Минске со степенью магистра истории, разработала и преподавала курс «История и культура Беларуси» в Юго-Западном колледже в Канзасе, будучи приглашенным научным сотрудником Центра. для белорусских исследований. С 2016 года Надежда сосредоточила свои усилия на продвижении, сохранении и развитии белорусской культуры, традиций и истории в Калифорнии. Она продюсер организации «Этна-традиция», занимающейся популяризацией музыкального фольклора. Во время последней президентской кампании в Беларуси Нортон стал лидером белорусской общины в районе залива Сан-Франциско и организовал крупнейшие акции протеста (митинги, митинги, шествия, художественные выставки, перформансы и т. д.) на западном побережье, чтобы выразить солидарность и поддерживать акции протеста в Беларуси.

Антонина Стебур — куратор и исследователь из Минска и Москвы. Изучала изобразительное и культуроведение в Европейском гуманитарном университете в Вильнюсе, Литва, и в Школе увлеченного искусства арт-группы «Что делать?» [Что делать?] в Санкт-Петербурге, Россия.Участница художественной группы № дамаудобнаявбыту [Женщина, удобная в быту], исследующей феминистскую повестку дня в белорусском и постсоветском контексте в целом. Курировала несколько выставок в Беларуси, России, Польше, Франции и Китае.Антонина является членом исследовательской группы «АГИТАЦИЯ», посвященной практикам политического перформанса, акционизма и арт-активизма.Совместно с Анной Самарской написала книгу «История». белорусской фотографии (2019). Области ее исследований и кураторские интересы включают сообщество, рекомпозицию повседневных практик, феминистскую критику, новую чувствительность, массовые инициативы, постсоветское, политическое искусство, перформанс и арт-активизм.

Алиса Ложкина — независимый украинский куратор, искусствовед и критик, в настоящее время проживающая в районе залива Сан-Франциско. В 2010-2016 годах была главным редактором крупного украинского художественного журнала ART UKRAINE. В 2013-2016 годах занимала должность заместителя директора Мистецького Арсенала. Ложкина курировала семь масштабных международных выставок современного искусства, в том числе «Перманентная революция. Украинское искусство сейчас» в Музее Людвига в Будапеште, которая была номинирована на премию Global Fine Art Awards (Нью-Йорк, США) как одна из лучших музейных выставок. послевоенного и современного искусства в 2018 году. Кроме того, Ложкина известна как автор следующих книг: Нулевая точка. «Новейшая история украинского современного искусства» (в соавторстве с Александром Соловьевым, 2010) и «Перманентная революция: Искусство в Украине ХХ — начала ХХI века» , которая была опубликована на украинском, французском и совсем недавно на Английский. Алиса в настоящее время является ABD в области сравнительной истории в Центрально-Европейском университете (Вена-Будапешт). Она пишет диссертацию о взаимосвязи искусства и революций в новейшей украинской истории.

МОДЕРАТОР: Д-р Саша Разор — уроженка Беларуси, выпускница факультета славистики, восточноевропейских и евразийских исследований Калифорнийского университета в Лос-Анджелесе. В июне 2020 года защитила диссертацию на тему «Мы были рекой: сценаристы левого фронта искусств, 1923–1931». Помимо авангардного кино и литературы, ее исследовательские интересы сосредоточены на белорусской и украинской литературе и культуре, постколониализме, изобразительном искусстве, диаспоре и женских исследованиях. В 2020 году Рэйзор получила грант ASEEES Internship Grant и прошла стажировку в Музее русской культуры в Сан-Франциско. Постоянный автор журнала Los Angeles Review of Books и куратор следующих выставок: «Мечта о революции» (UCLA, 2017), «Изгнанники, протестующие, посланники: русская история в фотографиях» (город Уэст-Голливуд, ул. 2019) и «История белорусской выживанки» (UCLA, 2021).

Стоимость: бесплатно и общедоступно. Необходима регистрация по ссылке выше.

Связанный документ: Bazlova_Poster-gl-n4y.pdf

Спонсор(ы): Центр европейских и российских исследований, Калифорнийский университет в Лос-Анджелесе, Исследовательская библиотека им. Чарльза Э. Янга, Отдел славянских, восточноевропейских и евразийских языков и культур, Chrysalis Mag

Вышиванки люди брали даже в ссылке. Как украинцы сохранили генетический код

[Для получения срочных обновлений следуйте Украинские новости свободы в Telegram]

«Вышиванка — лучшая обновка на Пасху», — говорит научный сотрудник отдела научного фонда Музея Любовь Сварник. По ее словам, какая бы вышиванка ни была – старая, из бабушкиного сундука, или современная, из магазина, нужно носить ту, что по душе. А еще лучше, вышить ее самой. Тогда «нить вяжется» и генетический код украинцев не теряется.

История вышивки в Украине уходит своими корнями в глубокую древность, а особенно актуальной она стала за последние несколько столетий. В основном девочки вышивали рубашки. У бедных их было несколько, а у богатых — десятки.

По словам Любови Сварник, в вышивке важно все: и нитки, и ткань, и орнамент, и количество используемых техник, и цветов.

«Вышиванка, в зависимости от того, из какой ткани она сшита, какого кроя, какие в ней присутствуют декоративные мотивы, может многое рассказать о своей обладательнице. Откуда эта девушка, к каким событиям или датам она ее сшила. Например, в одних районах было распространено домашнее льняное полотно, в других – конопляное. В частности, на Львовщине использовали в основном лен», — говорит ученый.

Вышивка — это, по сути, этнографический маркер, адрес, по которому можно было определить, откуда родом владелец рубашки, например, из Гуцульщины или Буковины [области Западной Украины, соответствующие Ивано-Франковской и Черновицкой областям соответственно ].

«Конечно, в рубашке главное вышивка. Цвет, характер и композиции, которые менялись с каждым новым поколением, были важны. Изначально вышивка одного региона была только на вставках, воротниках и манжетах. У другого вышивка была по всей плоскости рукава», — , — добавляет Любовь.

Орнаменты и цвета вышивки также основывались на традициях. Каждая область, а иногда и отдельные села в ней имели некоторые отличия в вышивке. Например, ярко-красные цвета были характерны для древнего Яворовского края. Жители Сокальского района использовали черную нить (так называемая графическая вышивка), хотя в 20-е и 30-е годы черный фон стали «разбавлять» цветными нитками, и вышивка, таким образом, стала красочной. В частности, на буковинской рубахе всегда были яркие цветы.

В будни вышивали более простые рубашки, с более бедным орнаментом, а в праздники вышиванка должна была быть богаче и красочнее. Лучшая рубашка была сделана для девушки, когда она собиралась выйти замуж. И полотно, и нитки должны были быть в нем новыми. Такую рубаху женщина хранила на протяжении всей жизни, уважала и надевала нечасто, кроме как по праздникам, или хранила «на смерть».

Читайте также: Разве другие народы не едят сало? Некоторые размышления о том, как развивалась украинская кухня

«Каждая девушка и женщина старалась вышить себе рубашку, потому что хотела иметь свою вещь. Традиция хранить и передавать рубашку по наследству появилась совсем недавно. В прошлом люди не передавали и не завещали своим детям или внукам вышитые рубашки, потому что, во-первых, они их носили, а во-вторых, могли передавать из поколения в поколение только сапоги, корали, пальто и платки. Остальные были сожжены или отданы бедным после смерти», – объясняет Любовь Сварник.