коротка історія, традиційні українські орнаменти, символізм кольорів, цікаві факти
Напевно, сьогодні переважна більшість українців має у своєму гардеробі вишиванку. Але чи всі ми задумувалися про ідейне й смислове навантаження орнаментів, зображених на улюбленому одязі?Сьогодні ми спробуємо розібратися з основними різновидами українських автентичних візерунків та зазирнемо у світ найпоширеніших серед наших пращурів кольорів, використовуваних в оздобленні. Це буде цікавезна подорож в історію українського етнічного бренду – вишивки.
Історія української вишивки
Цікаво, що перші вишивки на території України з’явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої Неньки.Вишивка — це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо.
Види орнаменту та регіональний вплив на різноманіття візерунків у шитві пращурів
Перш за все варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти. У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.
Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже поширеним у роботах сучасних майстрів.
Символізм кольорів у вишивці давніх українців
Українська народна вишивка.
Конспект уроку трудового навчання.
Клас: 6.
Автор уроку: Попик Ніна Вікторівна.
Тема: Українська народна вишивка.
Мета:
сформувати поняття «вишивка», вміння вибирати візерунки та кольори відповідно до українських традицій, розміщувати вишивку на ескізі; —
закріпити вміння розпізнавати ручні шви, їх графічне зображення та навички їх застосування;
розвивати творче мислення, пізнавальну активність та самостійність, вміння аналізувати свою роботу, аргументувати свій вибір;
сприяти вихованню поваги до українських традицій, старанності.
Очікувані результати:
учні знають:
основні ознаки вишивки та особливості її виконання;
назви ручних швів та їх графічне зображення;
значення кольорів у вишивці;
учні вміють:
виділяти основні ознаки вишивки;
добирати візерунки, кольори згідно традицій;
розміщувати візерунки на ескізі;
пояснювати свій вибір;
застосовувати ручні шви на практиці;
демонструвати вміння здійснювати взаємооцінювання та самооцінювання.
Формування ключових компетентностей: інформаційної, соціально-трудової.
Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок з використанням ІКТ та інтерактивних технологій.
Обладнання: проектор, комп’ютер, презентація виконана в PоwerPoint, виставка вишитих виробів, картки — смайли, інструкційні картки «Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги», зразки візерунків.
Методи і прийоми: коментування епіграфа, бесіда за темою уроку, вправа «Світлофор», вправа «Мої очікування», прийом «Знаю – не знаю», прийом «Мікрофон», прийом «Незакінчене речення», слово вчителя, гра, практична робота.
Оформлення дошки:
Зліва: план роботи («хочу знати», «хочу вміти», «знаю», «вмію»).
Справа епіграф: «Ніхто не стає майстром, не тренуючись у майстерності».
Ян Коменський
План уроку
І. Мотиваційний етап.
1. Емоційне налаштування на роботу.
2. Пояснення епіграфа уроку.
3. Актуалізація опорних знань.
ІІ. Цілевизначення та планування діяльності.
1. Представлення теми уроку.
2. Вправа «Мої очікування».
3. Вибір особистісно значущих цілей із запропонованого переліку, узгодження плану роботи.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Розповідь учителя.
2. Складання сенкану.
3. Продовження розповіді вчителя.
4. Пояснення вчителя щодо розміщення вишивки на ескізі.
5. Творче завдання.
6. Прийом «Незакінчене речення».
7. Практична робота.
IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Підсумкова бесіда.
2. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.
Перебіг уроку
І. Мотиваційний етап.
1. Емоційне налаштування на роботу.
— Скажіть, будь ласка, з яким настроєм ви прийшли на урок?
Вправа «Світлофор».
У кожного з вас на парті 3 картки – смайлики: зелена – готовий до уроку, настрій прекрасний, бадьорий; жовта – не зовсім упевнений, настрій гарний; червона – не готовий до уроку, настрій стривожений, сумний.
– Виберіть відповідну картку — смайлик і покладіть зверху.
– Чудово! Усміхнених облич стало вдвічі більше! Поділіться своїм гарним настроєм, щоб зробити день приємнішим для всіх, хто зараз поряд з вами.
2. Пояснення епіграфа уроку. (слайд 1)
– Прочитайте, будь ласка, вислів, записаний на дошці, та скажіть, як ви його розумієте.
(Учні пояснюють зміст вислову)
Так, людина ніколи не повинна зупинятися ні в своєму навчанні, ні в творчості. Тому невпинний пошук — це потреба душі, ти працюєш над собою, бо праця стає невід’ємною частиною твого єства. Працею вчений називав не будь- яку роботу, а роботу усвідомлену й потрібну людям. Мені б дуже хотілося побачити саме таку працю й на сьогоднішньому уроці.
3. Актуалізація опорних знань.
Гра « Знаю – не знаю». (слайд 2)
– На минулих уроках ви навчились виконувати ручні шви, давайте перевіримо, чи впізнаєте ви їх графічне зображення.
Бесіда:
– Скільки швів ви назвали? (6)
– Можна, користуючись лише ними, зробити гарну вишивку? (Звертаю увагу на роботи, виконані вивченими швами.)
– Уявіть собі, в українській вишивці близько 100 різних швів і технік!
– Як ви думаєте чому і навіщо їх так багато? (багаторічний досвід: від скіфських вишивок пройшло 2,5 тис.років, велика кількість майстринь).
ІІ. Цілевизначення та планування діяльності.
Представлення теми уроку. (слайд 3)
Вишивка – це один з улюблених видів декоративно-прикладного мистецтва в Україні. Українська вишивка, рушники, на перший погляд, не мають важливого значення в житті сучасної людини, але вони магічно впливають на серце кожного з нас і є цілющим бальзамом, що сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу, рідної землі. Народне вишивання – живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Вишивка — це не лише робота голкою і ниткою, це мова людських почуттів і думок, вияв найпотаємніших мрій. Зараз вишивкою займаються по всій території України, відроджуючи забуте ремесло, оздоблюючи предмети побуту та одягу.
По завершенню уроку ви зумієте дати відповіді на такі питання: (слайд 4)
Що таке вишивка?
Яке призначення вишивки?
Які символи є в українській вишивці?
Вправа Мої очікування».
Вибір особистісно значущих цілей із запропонованого переліку, узгодження плану роботи.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
Розповідь учителя.
Вишивка – це величезна частина української культури. Вишивка – орнаментальне або сюжетнее зображення на тканинах, шкірі, повсті, що виконане різними ручними або машинними швами. Коріння вишивки сягає в сиву давнину. Найдавнішою знахідкою в Україні археологи вважають рештки золотого шитва на шовковій тканині пурпурного кольору, яке було знайдено в селі Ковалівка на Миколаївщині, після розкопок Соколової могили. Цю вишивку відносять до І ст. н. е. Мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося в часи Київської Русі. Наприкінці ХІ ст. Анна Янка — дочка великого князя Всеволода, сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирській школі в Києві (в Андріївському монастирі). У ті часи оздоблювали одяг та предмети побуту багатих, знатних людей вишивкою золотом та сріблом. Про це свідчать фрески та мозаїчні картини Софіївського собору в Києві, на яких зображена родина Ярослава Мудрого. Шматки тканин, гаптованих золотом та сріблом, були знайдені під час розкопок Десятинної церкви в Києві. Вишивання було дуже розповсюджене серед жінок
заможних сімей та монахинь. У ХІV–ХVІІ ст. кольоровими шовковими і золотими нитками прикрашали весільні рушники, святкові сорочки з тонкого лляного полотна, хустки. Поступово вишивка почала входити в повсякденне життя й стала одним з основних занять дівчат-селянок. Вишивкою прикрашали предмети побуту і буденний одяг. Методи вишивання, узори, кольорова гама вдосконалювалися з покоління в покоління, відбиралося все найкраще і створювалися прекрасні зразки вишивок із характерними національними рисами.
Про неї влучно сказав український поет М. Рильський:
«У щастя людського- два рівних є крила:
Троянди й виноград – красиве і корисне». (слайд 5)
Здавніх-давен українці оздоблювали вишивкою:
– одяг: жіночий, чоловічий; (слайд 6)
–головні убори; (слайд 7)
– предмети побуту: рушники, скатертини, фіранки, серветки, доріжки.
(слайд 8).
І тепер, напевне, в кожній оселізнайдеться хоч одна річ, вишита з любов’ю маминими, бабусиними чи вашими руками. У нас є власна виставка вишивок, зроблених руками наших учнів.
Розгляньте візерунки вишиванок. Як у калейдоскопі змінюються вони від виробу до виробу. У кожному з них, як в магічному листі, зашифровані таємничі знаки наших прабабусь. (слайд 9). Наші предки вірили, що вишивка оберігає людину від хвороби і біди, недоброго ока чи злих духів, дарує щастя. Найважливішими для кожного українця є рушники і вишивана сорочка. (слайд 10) Чому? Ми дізнаємося на наступному уроці з ваших повідомлень.
Складання сенкану.
Алгоритм написання сенкану. (сайд 11)
1рядок – Вишивка (тема, одне слово — іменник),
2 рядок – 2 прикметника,
3 рядок – 3 дієслова,
4 рядок –фраза, що виявляє ставлення автора до теми (4 слова),
5 рядок –асоціація до теми (1 слово — іменник).
Коли хочуть сказати про велику кількість чогось, кажуть «багато, як зірок на небі». Можливо, тому в перекладі з грецької мови «вишивка» — це космос.
То чи можна порівняти вишивку з космосом? (слайд 12)
Продовження розповіді вчителя.
Етнографія – наука, що вивчає побутові і культурні особливості різних народів, проблеми їх походження та розселення, культурно-історичні взаємовідносини між ними. Саме етнографія вивчає візерунки, техніку вишиванок, кольори вишивок відповідно до місця проживання народу.
Які символи частіше використовуються в українській вишивці? (слайд 13). Перш ніж приступити до роботи, потрібно скласти ескіз майбутнього виробу. Що зараз ми і будемо робити.
Давайте згадаємо, де розміститься візерунок на виробі?
Пояснення вчителя про розміщення вишивки на ескізі.
Століттями вироблялось традиційне розташування і співвідношення частин узору, їх єдність з формою виробу. Композиційне вирішення оздоблення виробів передбачає:
визначення розташування композиції вишивки на виробі;
вибір візерунка відповідно до структури матеріалу,призначення виробу, його форми і техніки виконання;
добір кольорової гами узорів. (слайд 14)
Для побудови композиції вишивки, насамперед, треба знайти центр її розташування. Визначити ту частину оздоблюваного виробу, яка має найбільше привертати до себе увагу, відповідати його призначенню та формі. (слайд 15)
Сучасні варіанти розміщення й побудови композиції вишивок на виробах залежать від смаку, фантазії, почуття міри творців вишивки, їх знань традицій.
Ти можеш створити власну композицію вишивки для оздоблення обраного тобою виробу. (слайд 16)
Творче завдання: (слайд 17)
Скласти ескіз, використовуючи:
графічне зображення швів;
підібрані візерунки;
кольори, які використовують в заданому регіоні;
особливості розміщення візерунка на виробі.
6. Прийом «Незакінчене речення». (слайд 18)
1). Під час вишивання світло має падати на вишивку …( зліва).
2). Перед роботою слід …(вимити руки) та …(підготувати матеріал, інструменти).
3). Сидіти рівно, ноги поставити на …( підлогу, стілець).
4). Через кожні 15 хв. відпочивати …( 3 хв.).
5). Голки з нитками зберігати в …( гольнику, коробочці).
6). Ножиці передавати …( зімкнутими лезами кільцями від себе).
7. Практична робота.
Виконання вишивки за власним ескізом.
IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
Підсумкова бесіда
Як змінився ваш настрій?
Чи досягли ви цілей, які ставили перед собою?
Чи справдилися ваші очікування?
Проаналізуйте свою роботу на уроці за допомогою анкети.
Домашнє завдання. (слайд 19)
Обов’язкове:
Індивідуальне:підготувати повідомлення «Магічне значення сорочки», «Магічне значення рушника».
|
Подільська вишиванка — Вікіпедія
Подільські вишиванки як і інші сорочки в різних етнографічних регіонах України поділялися на святкові та буденні, на чоловічі та жіночі.
Чоловічі традиційні сорочки були двох типів: сорочка без уставок (без зборів) і сорочка з уставками призбирана біля коміра.
Жіночі сорочки були також двох типів: сорочки з цільнокроєнним рукавом та сорочки хлоп’янки.
Крій та спосіб носіння сорочки визначали місця оздоблення вишиваних сорочок. Жіночі сорочки прикрашалися на рукавах і зовсім незначно на подолі, а чоловічі на невеликих комірах, на манжетах та біля пазухи. Буденні сорочки прикрашалися менше, а святкові більше.
Характерною особливістю жіночих сорочок Поділля є поздовжні смуги які ідуть паралельно спереду і інколи і ззаду сорочки. Ширші смуги називалися «погрудки», а дві вузчі по боках — «побічниці» (приборки).
Основним способом вишивання на Поділлі була низь. Взалежності від напрямку стібків розрізняли поперечну та поздовжю низь, а також «паршиву», «сліпу», «цвітковану», «дрібненьку», «круглу», «лису», «страпату». Цією технікою вишивають з тилу полотна, а після з лицевої сторони способом настилу додають незначно іншої барви. Основний колір подільської низзі чорний або червоний, до нього ще додають жовтий.
Основним орнаментальним мотивом є ромб та його комбінації: ромб з подовженими сторонами, ромб з гачками, доповненням до ромбу можуть бути косі або прямі хрести, ламані лінії, трикутники, меандри, свастика.
Орнаментальні мотиви мали часто рослинні назви: сосонка, вівсик, семиніг, перерва, а також гребінці, човни, бесаги, копиток, книші. За дослідженням Олександрa Прусевича в Ольгопільському та Летичівському повітах переважав такий мотив як «вуж». В с. Калюсик Ушицького повіту знали такі мотиви як: «баранячі роги», «купчак», «косиці», «рак». В Ушицькому повіті — «безкінечник».
- «З альбому “Тульчинщина, село Орлівка. Вишивки низзю” (Кам’янець-Подільський, 1929) відомо, що самі вишивки зробила Юстина Іванівна Ременюк, єдина в селі майстриня, що затримала давню техніку вишивки низзю й орнаментальні мотиви – як спадщину від своєї матері та прабабусь. Уже в двадцятих роках у тому самому селі ніхто більше цією технікою не вишивав, удаючись до легшого способу – “хрестиком”, запозичуючи мотиви з різних видань дуже сумнівної мистецької вартості – дореволюційних “Малороссійскихь узоровь.”, що не мали нічого спільного з українськими народними вишивками.»
На поч. 20 ст. існувало два осередки вишивання низзю в Гайсинському та Ямпільському повіті.
На східному Поділлі яскраво відзначались вишивки у селах Стіна, Яланець, Клембівка, Городківка. В вишивках с. Стіна переважав чорний колір, вишивали в основному три поперечні смуги на рукаві. В кін. 19 ст. на поч. 20 ст. в цих місцевостях на бомбаку вишивали срібною або золотою ниткою шир. В Стіні вишивали також натками кольору жити, а в Клeмбівці — білими. Основними способами білих вишивок були: довбанка, соловіні вічка, зерновий вивід.
Додатковими способами подільської вишиванки були: стебнівка, штапівка. Застосовувалися також мережка «шабак», яка виконувалася тими ж кольорами, що і вся вишиванка: чорним, червоним, жовтим. Також була поширена в південних районах Поділля мережка під назвою «миканиця» та змережування павучками.
У східних районах Поділля такі осередки народної вишивки, як Клембівка, Яланець, стали центрами вишивального промислу ще в XIX ст. Після участі вишивальниць Поділля у І Всеросійській виставці у Петербурзі в 1902 р. клембівську вишивку продають в Англії, Німеччині, Данії.
У 1914 р. була заснована рукодільна артіль «Наша польза». В 1925 р. вона була перейменована у артіль «Жіноча праця», організатором і керівником був цієї артілі був Віктор Полінецький. У 30-ті роки артіль об’єднувала 30 філій, розташованих у навколишніх селах. В 1936 р. вишивальниці Клембівки представляли свої вироби на Першій виставці українського народного мистецтва у Москві. Десять майстрів були нагороджені дипломами першого ступеня: Тетяна Боднар, Марія Коржух, Параска Березовська. Двом останнім було присвоєне звання майстра народної творчості. Відтоді артіль, що у 1960 р. була реорганізована у фабрику «Жіноча праця», а з 1974 р. увійшла до складу Вінницького виробничо-художнього об’єднання «Вінничанка», брала участь в усіх міжнародних виставках і ярмарках. Сьогодні її провідними майстрами є Параска Горобець, Ксенія Горобець, Марія Козак, Галина Царюк, художниця Ганна Лялька.
У 20-х роках замість вишивок низзю з’являються вишивки низинних узорів технікою хрестик та узорів з рослинними мотивами.
Вишиванки західного Поділля вишивалися переважно чорною вовняною ниткою, через що узори були густіші та насиченіші ніж на східному Поділлі. Цікавими вишиванками вирізнялися придністровські райони Поділля: Чортківського, Бучацького та Монастирського районів. На Гусятинщині самобутніми центрами подільської вишиванки були села Самолусківці, Яблунів, Глібів, Гримайлів, Копичинці, Базар, Джурин.
У с. Вовківці Борщівського району вишивка рослинним орнаментом чорного кольору поєднувалася з широкими смугами мережок виключно жовтого й оранжевого кольорів. У с. Устє широкі полики мали три поперечні смуги які чергувалися з тонкими смугами золотого і срібного кольору. Поширені тут також мережки «микання».
Вишивці Поділля приділяли увагу O. Прусевич, А. Зарембський, В. Гагенмейстер.
с. Орлівка (Тульчинщина)
с. Орлівка (Тульчинщина)
с. Орлівка (Тульчинщина)
Василь Тропінін. Українець. (1820)
«З лісу». Антоніна Маєвська 1893
1 половина 20 ст. Вінницька обл. Крижопільський р. с. Шарапанівка.
Жіноча сорочка до підточки. 1 половина 20 ст. Вінницька обл. Теплицький р. с. Орлівка
Подільська вишиванка. Василь Тропінін 1804
-
Кам’янець-Подільський. Традиційна подільська сорочка
Костюм жіночий. Кінець 19 ст. — початок 20 ст. Вінницька обл. Могилів-Подільський р.
Зх. Поділля (Придністрянська частина)
- Прусевич А. Народное вышивание в Подольской губернии
- Подільська народна вишивка (Етнографічний аспект) / Л. Булгакова-Ситник ; ред.: О. Козакевич . – Львів : НАН України, Ін-т народознавства, 2005 . – 325 с.
- Тетяна ЗУЗЯК, ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ ПОДІЛЬСЬКИХ СОРОЧОК КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ
- Народна вишивка українців Поділля. Наукова розробка проблеми. Лілія Іваневич. ст 201
12 фактів про українську вишиванку, яких ви не знали — новини Еспресо TV
Цікаві факти про вишиванку: чому український національний одяг полюбився цілому світу
Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. Цей день не передбачає особливої помпезності, хоча має надзвичайно глибокий контекст.
60 країн світу – під знаком вишиванки
Всесвітній день вишиванки, як наголошують його організатори, цьогоріч відзначається у 60 країнах світу. Там уже підхопили флеш-моб «Вишиванка єднає українців», акцію «Народжені у вишиванці» та інші, влаштовують покази мод на зразках українського автентичного народного одягу, організовують концерти, ходи, виставки, ярмарки.
У Києві, серед інших святкових заходів, триває показ фільму «Спадок нації» – першого документального повнометражного фільму про вишиті сорочки.
Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості; оберіг і захист відзлого ока і слова.
Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, з любов’ю підтримуючи власні традиції. Елементи української вишивки все частіше використовуються в дизайні одягу, і не лише українці – навіть голлівудські красуні залюбки одягають ніжну вишиту вдяганку. Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно та ексклюзивно.
Чим же насамперед є вишиванка для українця – оберегом, святинею, місточком між поколіннями чи красивим елементом одягу? Звернемося до історії вишиванки – основних її етапів, кожен з яких – цікавий факт, який, можливо, відомий не всім.
1. Скіфи – прародителі вишивки
Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.
.jpgТрипыльцы.jpg)
2. Найсильніший оберіг
Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.
3. Перша школа вишивки
Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
.jpg)
4. Символ кохання
Сорочка (особливо чоловіча) — символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був». Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.
Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: «скочив чоловік у гречку». А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
5. Перший модник у вишиванці
Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.
.jpg)
6. Безмежний простір для творчості
В Україні є близько сотні «вишивальних технік»! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання — гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.
7. Вишиванка кожного регіону — унікальна
Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїттся може свідчити лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник тощо! І так – у кожній області.
Тому можна сказати, що кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.
.jpg)
8. Орнаменти — «списані» з природи
Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу.
9. Найоригінальніша вишиванка
Одна з найоригінальніших вишиванок — борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.
Борщівська вишиванка. Фото із сайта folkmoda.net
На противагу цьому стилю, є і вишивка «білим по білому». Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу.
10. Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші.
11. Що пропонують українські дизайнери
На українських модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості.
«Торкнутися «вишиваної» історії в Садах майбутності» — таким був леймотив ексклюзивного fashion-show від Оксани Караванської. Фото із сайта tvoemisto.tv
12. Українська вишиванка — модна в усьому світі
Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.
Приміром, у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!
Вишиванки від Valentino
Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх уборів.
Стильна вишиванка від Віти Кін. Фото із сайта idei-dekoru.com
Як бачимо, вишиванка підкорює світ. Будьмо в тренді.
12 головних символів української вишивки
Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… Та чи знаємо ми, що за узори насправді прикрашають наш одяг, якими древніми є їхні основи, що вони означають та чому виглядають саме так.
Яка сакральна геометрія захована у скарбах бабусиних скринь? Це ж не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.
kampot.org.ua
Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю.
Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.
Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово «вишивка» походить від «вишній», божественний і перекладається на грецьку як «космос».
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: «Я таку сорочку випишу». Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були «виписані» в орнаментах.
«Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо б виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією «розтинає», знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи — воду і вогонь» [Чумарна М. Код української вишивки].
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збереже
